Види аудиту

Як в економічній літературі, так і на практиці аудит поділяють на два виду зовнішній і внутрішній. У той же час з поняттям «аудит» пов’язують перевірки, що виконуються аудитором повною мірою незалежним від власників, акціонерів та виконавчих органів економічного суб’єкта з метою висловлення об’єктивної думки про достовірність звітності. Розглянемо з цих позицій пропоновані види аудиту.
Зовнішній аудит проводиться незалежним аудитором, причому його незалежність, як вже зазначалося в попередньому розділі, визначається як законодавчими, так і етичними нормами. Керуючись цілями, що стоять перед аудиторами і вирішуваних ними завдань зовнішній аудит поділяють на обов’язковий і ініціативний.
Федеральний Закон про аудиторську діяльність визначає, що порядок, випадки та строки проведення обов’язкового аудиту. Ініціативний ж аудит проводиться у будь-який час і в тих обсягах, які визначаються договором з аудируемой організацією.
При проведенні обов’язкового аудиту перед аудитором повинна стояти єдина мета – формування і подальше висловлення думки про достовірність у всіх суттєвих аспектах аудируемой бухгалтерської звітності. У процесі і для досягнення гідної мети аудитор може вирішувати проміжні завдання – визначати відповідність здійснюваних організацією угод законодавством, перевіряти платіжно-розрахункові документи, податкові розрахунки і т. п. Однак, незалежно від кола вирішуваних аудитором завдань мета обов’язкового аудиту залишається незмінною.
В ході ініціативного аудиту аудитор вирішує будь-які завдання для досягнення цілей, визначених договором. Такими завданнями можуть, наприклад, бути – консультування, аналіз, оглядова перевірка, повірки розрахунків і т. п. Досягаються при цьому цілі також можуть бути багатогранні – усунення виявлених недоліків, навчання персоналу, стратегічне планування і багато іншого.
Внутрішньому аудиту і розв’язуваних їм завдань даються такі визначення: «Організована на економічному суб’єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку та надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. До інститутів внутрішнього аудиту належать призначаються власниками економічного суб’єкта ревізори, ревізійні комісії, внутрішні аудитори чи групи внутрішніх аудиторів»1.
«Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає в допомозі членам організації ефективно виконувати свої посадові обов’язки – відділ внутрішнього аудиту є складовою частиною організації і функціонує в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням (радою директорів)»2.
З наведених трактувань, що описують суть внутрішнього аудиту, слід, що він має суттєві й кардинальні відмінності від зовнішнього аудиту:
1. Незалежність внутрішнього аудитора умовна, оскільки визначається його підпорядкованістю в організації – безпосередньо директору або його заступнику, правління або зборів акціонерів. Але в будь-якому випадку внутрішній аудитор має зобов’язання перед організацією і фінансову зацікавленість, обумовлені договором трудового найму і внутрішнім розпорядком.
2. Головним завданням внутрішнього аудиту є підтвердження достовірності звітності, а забезпечення контрольних заходів для запобігання втрати ресурсів.
Виходячи з цих розходжень між зовнішнім і внутрішнім аудитом представляється абсолютно не вірним об’єднання в одному визначенні мають подібність у певних методах але різних по суті і завданням напрямків діяльності. Більш правильним виходячи із завдань, що стоять перед внутрішнім аудитом, дати йому визначення внутрішнього контролю, здійснюваного внутрішніми ревизорскими службами (відділами).
Функції внутрішнього контролю повинні виконувати безпосередньо працівники організації, займаючись цим не епізодично, а щодня. Тому припущення про те, що внутрішнім контролем можуть займатися не тільки працівники підприємства, а й запрошені незалежні аудитори, ймовірно, є помилковим.
Невірним видається також підрозділ внутрішнього контролю на види – управлінський, виробничий, господарської діяльності, відповідності вимогам і т. п. Це не види, а окремі завдання або елементи, спрямовані на вирішення загальної мети, що стоїть перед внутрішнім контролем – сприяти оздоровленню фінансово-господарської діяльності організації.
Стаття з сайту