Вплив облікових ставок центральних банків на валютні курси

Цікавий факт: є успішні трейдери, які щиро дивуються, що при зниженні ставки рефінансування курс національної валюти може підвищуватися. Тим не менш, це так.
Якщо Ви знаєте в якому разі так буває, можете сміливо переходити до реєстрації в програмі відшкодування спредів на сайті www.sts-forex.ru і відкриття торгівельного рахунку в компанії FXCM. В іншому випадку рекомендуємо Вам спочатку прочитати цю статтю.
Кожна розвинута держава реалізує свою грошово-кредитну політику, кінцевою метою якої є економічне зростання. Провідником її є центральний банк. Облікова ставка або ставка рефінансування – важливий інструмент регулювання, що застосовується центральним банком. Є й інші ставки, наприклад ставка репо, ставка овернайт і т. п., але суть їх одна і та ж. Це ставки, під які Центральні банки кредитують комерційні банки. Для спрощення позначимо всі ставки одним терміном – «Офіційна ставка ЦБ».
Існує два види грошових ринків – оптовий і роздрібний. Учасниками оптового ринку є інвестиційні банки, інвестиційні фонди і компанії – великі інвестори. На оптовому ринку вони найчастіше виступають як продавці грошей. Банки-рітейлори (комерційні банки) купують гроші і далі продають їх роздрібним позичальникам під високий відсоток. Особливий учасник ринку – Центральний банк. Особливість його в тому, що він може миттєво задовольнити попит комерційного банку на гроші. Причому він дає рівно стільки грошей, скільки необхідно в конкретний момент часу для підтримки ліквідності. І таким чином обмежує спекулятивне зростання вартості кредиту.
На цьому моменті виникає кілька питань:
1) хіба не ринок повинен регулювати ставку відсотка в ринковій економіці?
2) навіщо Центральний банк втручається у процес ціноутворення на грошово-кредитному ринку?
3) Наскільки сильний вплив надає Центральний банк на грошово-кредитний ринок?
Почнемо з останнього питання. Для комерційних банків Офіційна ставка ЦБ все одно як собівартість для промислового підприємства. У банку як у будь-якого підприємства існує своя економічно обґрунтована норма рентабельності. Згідно з цією нормою формується і ціна на споживчі та інші роздрібні кредити. Звідси ж формуються і ставки за депозитами. У пристойних банків вони зазвичай не перевищують Офіційної ставки ЦБ. І на ринку облігаційних і казначейських позик теж немає сенсу купувати гроші вище рівня ЦП. Таким чином, виникає чітка нерозривний прив’язка всіх кредитних і депозитних ставок до Офіційної ставки ЦБ.
Питання друге. З якою метою Центральний банк впливає на кредитний ринок? Стратегічна мета центрального банку одна: зростання добробуту нації, тобто не олігархічної верхівки суспільства, а буквально кожного громадянина країни. І треба сказати, у розвинених країнах центральні банки успішно справляються з цим завданням.
Коли уряд вирішує, що для економічного зростання необхідні додаткові інвестиції, Центральний банк піднімає офіційну ставку, а так само проводить операції на вільному ринку, підвищують прибутковість держпаперів та інших національних активів. Найбільші інвестори починають переводити свої капітали в активи даного держави, як більш привабливі. Для цього їм потрібна валюта цієї держави. Таким чином, попит на дану валюту підвищується, причому незалежно від міжнародного торгового обороту. Одночасно висока офіційна ставка знижує інфляційний тиск, викликаний збільшенням внутрішнього попиту буквально на всі товари. Ось так розвинена держава стає ще більш розвиненим. Але тільки якщо в економіці все спокійно.
Як тільки виникає криза загальнонаціонального масштабу, міжнародні інвестори спішно покидають економіку цієї держави, незважаючи ні на які ставки. Це веде до скорочення попиту на внутрішньому товарному ринку і ринку праці. Скорочуються доходи не лише домогосподарств, а й підприємств. Цінні папери національних підприємств впевнено знецінюються, дефіцит держбюджету виходить за межі планового значення, засоби масової інформації не замовкаючи сурмлять про фінансову кризу. Хто ж буде вкладати в таку економіку? Міжнародні інвестори від такої дурниці однозначно утримаються. Їм ніяк не можна показувати просадку, вкладники їх не зрозуміють.
У такій ситуації держава може розраховувати тільки на себе і своїх громадян. Але всі вільні гроші населення лежать в банках і вже беруть участь в обороті. Додатково від населення нічого не отримаєш. Державні гроші теж все розписано по бюджету. Збільшення прямих витрат держави загрожує ще більшим наростанням бюджетного дефіциту і ймовірністю гіперінфляції. Теж не вихід. ?А давайте ми населенню дамо гроші під відсоток з умовою, що вони будуть витрачені всередині країни? – приблизно такі думки починають зароджуватися в світлих головах фінансової верхівки країни, десь в надрах національного банку країни. При цьому загальна сума виданих кредитів запросто може перевищити ту, що міжнародні інвестори вивели з країни. Центральний банк може випустити будь-яку кількість грошей, тому єдиним обмеженням тут буде небажання людей і підприємств брати кредити. За кредит то платити треба, а старі ставки не підйомні для позичальників. Природно Центральний банк починає плавно знижувати офіційну ставку до тих пір, поки не вийде на такий рівень, коли і домогосподарствам і підприємствам стає вигідно брати кредити.
Далі ситуація розвивається за планом. Люди вкладають халявские гроші в нерухомість, купують нові автомобілі, яхти та інші предмети тривалого користування. Загалом, ні в чому собі не відмовляють. Їх витрати стають доходами підприємств, витрати підприємств стають доходами домогосподарств і інших підприємств. І так далі по спіралі. Та ще на кожному витку держава знімає вершки у вигляді податків і витрачає їх у своїй же країні не ризикуючи вийти за межі нормативного значення дефіциту бюджету.
Не пройде і півроку, як економіка знову піде на підйом. І міжнародні інвестори дружною ватагою знову побіжать інвестувати туди кошти своїх вкладників, висуваючи таким чином підвищений попит на дану валюту. Нижче наведено найбільш свіжі ілюстрації правильної роботи Центрального банку Австралії і хронологія фінансової кризи 2008 року.
До кризи ставка довго трималася на рівні 7,25%. Як тільки з’явилися перші ознаки кризи, ЦБ Австралії тут же почав знижувати ставку. У результаті курс австралійського долара повернувся на докризові значення, а значення ставки склало 3%.. Залежність наявності – зниження ставок у період рецесії призвело до упевненого зростання економіки в цілому і курсу австралійського долара зокрема.
Smart Trading Systems (www.sts-forex.ru)