З-за фінансової кризи страхові компанії «кидають» водіїв

Останнім часом покупка страхового полісу стала для водіїв цієї лотереєю: отримати відшкодування після аварії у багатьох не виходить.
Збір документів, візити до страховикам і дзвінки менеджерам забирають у людей кілька годин на тиждень, але навіть самий активний клієнт не завжди досягає належних грошей у встановлений термін. Все більше водіїв замислюються, а чи варто взагалі мати зайві проблеми, тим більше якщо цього вже не вимагає банк…
Обіцяного чекають півроку
Ще вчора більшість клієнтів страхових компаній, які оформляли поліси КАСКО, були власниками кредитних автомобілів. Сьогодні, коли банки практично перестали видавати позики, а продажу в салонах впали в п’ять разів, страховики опинилися на голодному пайку.
– Я потрапив в ДТП в середині жовтня минулого року, – розповідає киянин Максим ШИЛОВ. – Машина у мене кредитна, поліс КАСКО є обов’язковою умовою договору, тому я не переживав, сподіваючись, що через якийсь час компанія машину мені полагодить. Але криза зробила свою справу. До нового року мені морочили голову, вимагаючи принести то один папірець, то іншу. Підлили масла у вогонь і інспектори, довго не видавали довідку про ДТП. Потім почалися свята – а хто у нас в країні в цей час працює? Активна фаза спілкування почалася з 14 січня. Перше, що мене здивувало: повна відмова страхової компанії компенсувати ремонт на фірмовій СТО, хоча цей пункт фігурувала в договорі!
Варто зазначити, що такі речі відбувалися і раніше. Ціни на офіційних станціях найчастіше в півтора-два рази вище, ніж на звичайних техстанціях, а якість роботи нічим не відрізняється. Деякі СТО, не маючи фарбувальних власних камер, машини відправляють в інші сервіси, а розцінки встановлюють свої. Тут страховиків зрозуміти можна: люди не хочуть витрачати зайві гроші. І багато водії погоджуються.
– Потім компанія почала пропонувати мені дивовижні варіанти вирішення проблеми, – продовжує Максим. – Наприклад, віддати різницю між ринковою вартістю авто і страховою сумою. Або полагодити машину і продати її, виплативши мені залишок коштів. При цьому СК навіть не обумовлювала терміни ремонту і продажу, хоча це може статися як через місяць, так і через рік. Природно, я від пропозиції відмовився.
Давши добро на лагодження на СТО компанії, я сподівався, що гроші мені перерахують в строк. Але страхова дотягла до березня, пояснюючи це тим, що курс долара постійно змінюється і у них ніяк не виходить скласти калькуляцію. А ось менеджери мені зізналися, що у фірми просто немає грошей. У підсумку минуло п’ять місяців, а моєї розбитою машиною так до сих пір ніхто і не зайнявся.
далі Як пережити кризу…