Фільм “Чорна смерть” (Black Death, 2010)

За останній час вийшло багато гідних фільмів на історичну тему.
Шедевральна «Вальгалла: Сага про вікінга», польський «Яношик: Правдива
історія», майже нічим на запам’ятався «Робін Гуд», і бездарна «Битва
титанів».
Не думав, що мене чекає ще один сюрприз у якості фільму «Чорна смерть».
Історія починається в кращих традиціях готичного
романа. Молодий чернець біжить від чуми з монастиря і потрапляє у світ,
наповнений жорстокою реальністю.
Йому вперше належить побачити, що відбувається за стінами його обителі.
Банда головорізів, така ж згуртована узами крові як і в моєму улюбленому
«Тринадцятому воїна», відправляється на пошуки некроманта. Мені здається,
що епоха меча і магії йде Шона Біна. Як же він здорово виглядає в
шкіряних обладунках, з довгим волоссям і мечем на поясі.
Спершу я думав, що це фільм про чуму, але з кожною хвилиною відбувається
нове відкриття, перехід на новий рівень глибини розуміння фільму.
Ближче до середини починаєш розуміти, що він не просто про долі людей,
а про їхню віру. Вона веде наших героїв туди, де її немає. Але вони не несуть
віру з собою, – вони йдуть нищити тих, хто не хоче вірити як всі.
Село в богом забутих болотах здається казковим. Але в теж час, вона
настільки реалістична і правдоподібна, що рідко буває в подібних
фільмах, де частенько обмежуються простим парканом з палиць – ось вам
і село. Тут кожна деталь дихає своєю долею: дерев’яні
вулиці, оборонний пагорб із щільних брусів, будинки з солом’яним дахом.
Проникаючи в село, воїни, як змовники, з обережністю дивляться по
сторонам. Вони подібні туману, окутавшему будинку. Ніким не кликані, вони
прийшли вбивати.
Під час перегляду поринаєш у чудову атмосферу таємничості.
Особливо це відчувається, коли герої опиняються у згаданій вже
селі. Несподівана знахідка медальйона від попередньої групи, без вести
зниклої, підозріло спокійні мешканці, неприродно розкуті
дівчата – все створює відмінну картину.
У фільмі чудово показано туман. З часів «Тринадцятого війна» я
чекаю такого туману, який буде нести з собою стільки небезпеки і
загадковості.
«Чорна смерть» – не шаблонна картина про середньовіччя. Перед нами
разворашивается справжня драма на різних рівнях: і особиста драма,
криза віри, спокуса вибором.
Врешті я зрозумів, що молодий монах Осмунд, якого чудово зіграв
– Едді Редмейн – ось хто справжня «Чорна Смерть». Його образ чимось
нагадав мені Енакіна Скайуокера, який в підсумку теж став «Чорною
Смертю».
Я думаю, цей фільм не про віру, і вже точно не про чуму. Він про ситуаціях, в
яких майже не на що сподіватися, де немає віри і спасіння, але є
вибір – як вчинити. Для кого-то будь-який вибір веде до смерті, для
головного ж героя – до знищення душі.
ПС: для мене фільм припав неймовірно в тему. Потрапивши на нього абсолютно випадково, я для себе продовжив тематику вчорашньої замітки про пошуках Абатства.
Про інших фільмах читайте на сайті