Ірина Аллегрова
Ірина Олександрівна Аллегрова з’явилася на світ 20 січня 1952 року в Ростові-на-Дону. Отець Олександр Григорович Саркісов. Театральний режисер і актор. Заслужений артист вірменської РСР. Мама Серафима Михайлівна Сосновська. Оперна співачка. Коли 17-річний Саркизов працював у цирку, його іменували “Аллегріс”. Ставши артистом оперети, він вже працював під псевдонімом Олександр Алегро. Ірина придбала цю прізвище при народженні.
Сім’я переселилася в Баку. Там Ірина отримала початкову музичну освіту в Центральній музичній школі при Бакинській консерваторії, вокалу спеціально не вчилася. Аллегрова у віці 17 років поїхала на гастролі з оркестром радіо і телебачення.
У 18 років вона вийшла заміж. Потім вона прокоментувала цей шлюб: «Я його вважаю серйозною помилкою. Спочатку молодим треба пожити разом, відчути один одного, а потім заводити дитину». В житті було по-іншому. Народилася донька Лала. Цей шлюб не став від цього краще. Молодята не могли зрозуміти один одного. Розлучилися і, так склалося, що більше вони не бачилися.
У Москві Ірина працювала співачкою в вар’єте ресторанів «Арбат» і «Зоряне небо», готелю «Національ».
70-е і 80-ті роки – це період творчого пошуку, час роботи у різних колективах, з якими чимало гастролювала. Аллегрова нерідко згадує в інтерв’ю, що не зможе викреслити з пам’яті ті періоди, коли залишала 60 копійок на сигарети і знала найтепліше місце в кожної марки автобусу».
З 1979 по 1981 рік Ірина виступала у ВІА «Факел». Піаністом-акомпаніатором в групі працював Ігор Крутий.
У 1984 році знайомиться з продюсером Володимиром Дубовицький. Пізніше вони одружилися.
Дубовицький познайомив Ірину з композитором Оскаром Фельцманом. Скоро Аллегрова виконувала його пісні на творчому вечорі Фельцмана.
У 1985 стала працювати з гуртом «Вогні Москви». Групою керував Фельцман.
У тому ж році Дубовицький з Давидом Тухмановим заснували групу «Електроклуб». Солістами почали виступати Ірина Аллегрова та Ігор Тальков.
У 1987 році Аллегрова і Тальков отримали нагороду на всесоюзному конкурсі виконавців «Золотий Камертон». До 1989 року Аллегрова вистапала в «Електроклуб» спільно з Віктором Салтиковим, який змінив Ігоря Талькова.
У 1990 році вона залишила вокально-інструментальний ансамбль «Електроклуб» і був розірваний шлюб з Дубовицький. Ірина Аллегрова почала сольну кар’єру. Хітом стала пісня «Мандрівник мій», складена Ігорем Ніколаєвим. У ті роки Ірина Аллегрова в основному виконувала пісні Ігоря Ніколаєва.
15 січня 2010 року Президентом Росії Д. Медведєвим підписаний Указ про присвоєння почесного звання «Народний артист Російської Федерації» Ірини Аллегрової «за великі заслуги в галузі мистецтва».
Ірина Аллегрова сама пісень не писала. В її репертуарі в основному пісні Ігоря Ніколаєва, Віктора Чайки, Ігоря Крутого. Останнім часом вона активно співпрацює і з іншими авторами, в числі яких є маловідомі.
Ірина Аллегрова пізнавала себе і в ролі письменниці, але не любить про це розповідати. Були опубліковані її три романтичних роману – “Більше, ніж любов”, “Райський острів” і “Теорема любові”.
Зараз Ірина живе з мамою, дорослою дочкою Лалою і онуком Олександром. Саме онукові Аллегрова був присвячений альбом “Театр…”.
Протягом останніх декількох років директором співачки працює дочка Лала.
В. Аллегрова збирає в 2000 році в РІА «Новини» прес-конференцію з назвою «Останній відверту розмову з пресою» і робить заяву, про припинення спілкування з журналістами на невизначений час. Сьогодні співачка дає рідкісні інтерв’ю виключно випробуваним журналістам. Віддає в основному перевагу спілкуванню з шанувальниками безпосередньо зі сцени або через відеоінтерв’ю.