Кинореплики

Серія статей «Професійний сценарист».
Стаття №1 «КІНОПРОДЮСЕРИ ТЕЖ ПЛАЧУТЬ або що врятує вітчизняний кінематограф?»
Сучасна сфера кіноіндустрії буквально пронизана фразами продюсерів і режисерів про катастрофічний брак якісних кіносценаріїв.
У той же час, коли який-небудь сценарист посилає свій черговий кіносценарій на розгляд в продюсерську компанію або на кіностудію, то він отримує відповідь, що «у зв’язку з великою кількістю надісланих сценаріїв ваша робота буде розглянута протягом двох-трьох місяців».
Якщо задуматися про причини нестачі якісних сценаріїв, то можна тільки уявити два варіанти. Перший – зараз пишеться мало сценаріїв (а це явно не так), другий – пишеться дуже мало якісних сценаріїв, і вони губляться в загальній масі, як перлини в помийній ямі.
Виходячи з цього, виходить, що продюсери і редактори кіностудій, в пошуках гарних сценаріїв вже перепачкали собі руки фарбою від принтера і замучили свої очі дурними і нецікавими історіями, а хороший сценарій, будучи одним із ста або більше текстів, до них навіть не зміг дістатися. І так триває місяць за місяцем і рік за роком.
Шкода від великої кількості непрофесійних сценарних робіт проїдає дірки в кишенях продюсерів і розумі бідного глядача в кінотеатрах, а вітчизняний кінематограф перетворюється на «поле чудес», де майбутній успіх фільму в основному будується на здогадках і припущеннях.
Доходить до того, що деякі продюсери і режисери, розчаровано плюнувши на багатотонну стос переглянутих сценаріїв, сідають і пишуть сценарій власними силами, що остаточно душить вітчизняне кіно. І вже грошей кіностудіям точно не додає.
Чому? Тому що неможливо створити шедевр, не будучи професіоналом. «Але де вони? Де професійні сценаристи?» – запитають продюсери – «Їх по пальцях можна перерахувати». І я з цим погоджуся.
Величезним мінусом російського ринку кіно є дві речі. Почнемо з практично повної відсутності сценарних агентств. Адже одна справа – створити якісний сценарій, і зовсім інша – просунути його на ринок і продати. І якщо сценарії повинен писати професійний сценарист, то продавати сценарії повинен професійний агент. Інакше сценарист, замість того, щоб створювати такі шедеври буде займатися просуванням і продажем, і розглядом договорів і масою інших справ, якими повинен займатися агент. Ефективність сценариста в такому випадку знижується в кілька разів, адже йому стає складно зосередитися на тому, в чому він дійсно майстер.
І другий мінус нашого кіноринку – він буквально загиджене дилетантами, сценаристами, які, не розібравшись у технології того, як потрібно писати сценарії, створюють, м’яко кажучи, снодійне для редакторів і продюсерів. Очі злипаються на перших сторінках, і в сміттєве відро летить ще одна пачка паперу, просоченої нудним текстом.
Ми отримуємо масштабну, але майже непомітну з боку, битву професіоналів і дилетантів. Битву тих, хто хоче і може покращувати сучасне кіно і тих, хто в надії на удачу розсилає свій нудний текст по всім відомим кіностудіями.
При цьому фільтри у вигляді сценарних агентств відсутні, редакторів на кіностудіях вже нудить, непрофесіонали продовжують стукати по клавіатурі, а російське кіно загниває під звуки лайки, щодня доносяться з дверей кінотеатрів, коли глядач знову не досиджує навіть до середини фільму.
У чому ж у такому випадку основна відмінність професійних сценаристів від дилетантів? Відмінностей може бути кілька, але на першому місці завжди буде стояти головне – фільм має бути цікавим. А так як фільм починається зі сценарію, то цікавим повинен бути сам сценарій.
Але що робить сценарій цікавим? Що створює чутку про фільм змушує нас рекомендувати фільм друзям?
Звичайно ж, захоплююча історія, вміло розказана глядачеві.
Спецефекти, яскраві персонажі і актори – це фарби, якими повинна бути пофарбована ІСТОРІЯ. Адже навіть самий відомий актор ніколи не зробить фільм цікавим, якщо сценарій непродуманий і слабкий.
Професіоналізм сценариста в першу чергу полягає в здатності створювати цікаві історії, у здатності послідовно і зрозуміло ці історії розповідати, щоб увагу глядача на фільмі трималося з першої до останньої секунди. Адже глядачеві потрібен ЦІКАВИЙ фільм.
Мільйони вкладених у проект грошей не гарантують того, що глядачі будуть товпитися в касах і забивати кінозали до останнього сидіння. І навіть те, що фільм знятий по відомій книзі – не гарантія стовідсоткового успіху. Приклади тому – з тріском провалилися в прокаті фільми, в основу яких лягли популярні і захоплюючі книги «Поле битви – Земля» і «Залюднений острів». В обох фільмах, поставлених по цим книгам, є одна особливість – історія розказана глядачеві незрозуміло і зім’ято.
Звичайно, про пріоритет цікавої історії перед іншими складовими успішного сценарію можна сперечатися, і хтось навіть може спробувати довести, що це не так. Але саме «здатність створювати цікаві історії» червоною ниткою проходить через величезну кількість підручників з сценарної майстерності, написаних за останні десятиліття.
Битва професіоналів і любителів буде тривати ще довго. Осколки снарядів, випущених із знарядь дилетантів, будуть ще довго пробивати великі дірки в кишенях продюсерів. Але для того, щоб ця битва була хоча б не такою болючою для нашої кіноіндустрії, потрібно остаточно зрозуміти одне: вітчизняний кінематограф врятують не спецефекти і не мільйонні бюджети, а чудові сценарії, засновані на захоплюючих історіях.
І саме тоді, коли це остаточно зрозуміють лідери нашої кіноіндустрії – наше рідне вітчизняне кіно почне швидко набирати популярність у всьому світі.
Автор статті – Олександр Астремській,
кіносценарист, керівник Сценарної студії «ASTORIES».