Чи стане 2018 рік проривним для електромобілів?

“Дизельний скандал” відродив дискусію про майбутнє транспорту. Може електромотор дійсно замінити двигун внутрішнього згоряння? Чи стане 2018 рік вирішальним для електромобілів?
Політики вже поспішають: у Великобританії з 2040 року буде заборонено продаж нових автомобілів з дизельними або бензиновими двигунами. Небажаними тоді стануть навіть гібриди, в яких комбінуються електромотор і двигун внутрішнього згоряння. Схожі рішення прийняли також у Франції та Норвегії. У Китаї – найбільшому автомобільному ринку світу – невдовзі мають ввести квоти для електромобілів. У Німеччині окремі партії і політики все частіше вимагають рухатися в тому ж напрямку, але ніяких рішень поки не прийнято. І все ж традиційним автомобілям і тут буде туго.
“Я вважаю, що в довгостроковій перспективі ми обов’язково відмовимося від палива для двигунів внутрішнього згоряння, тому що насправді ми не здатні впоратися з пов’язаними з ним екологічними проблемами”, – говорить Клаус Дол (Claus Doll) з Інституту дослідження систем та інновацій імені Фрауенгофера. Дослідник з Карлсруе аналізує – також за завданням федерального уряду – концепції мобільності майбутнього.
Без значного зменшення рівня викидів
Транспорт є єдиною галуззю, яка в останні роки змогла значно скоротити свої викиди вуглекислого газу в атмосферу, каже Дол. З цим треба щось робити. Втім, експерт зазначає, що без чистого струму навіть електромобілі не дуже поліпшать екологічну ситуацію. “Якщо ви все ще заряджаєте (електромобіль – Ред.) виробленим на вугільних електростанціях струмом, то він мало відрізняється від маленького, чистого бензинового авто”, – вважає експерт.
Екологічний струм змінив цю ситуацію, але його спочатку треба згенерувати. “Звичайно, можна сказати, що зараз ми беремо весь наявний струм і направляємо його в транспортну галузь”, – говорить дослідник. Але треба бачити загальний баланс – тобто скільки струму є взагалі в наявності і як ми розподіляємо його екологічні компоненти у всіх галузях економіки, вважає Дол.
Охорона природи або нова енергетична політика?
Він також знає, що електрострум є дорогим, а будівництво величезних вітрових електростанцій і ліній електропередач викликає суперечки. Тому повинні прозвучати такі питання: “Чого я хочу? Охорони природи та ландшафтів або змін в енергетичній і транспортній політиці?” Багато дискутують на тему переклад вантажних перевезень на залізницю, але це багато коштує, хоча, за словами експерта, позиція “за будь-яку ціну”, звичайно, важливіше. “Завжди потрібно зважувати, що використовується і скільки це коштує”, – говорить Дол. За його словами, до уваги слід брати також глобальну користь: скільки одиниць викидів вуглекислого газу я економлю і як це економічно оцінити. Взявши до уваги всі аспекти, експерт робить висновок: “Ми вважаємо відхід від двигуна внутрішнього згоряння необхідним з міркувань захисту клімату”.
“Двигун внутрішнього згоряння переживе нас усіх”
Зовсім іншої думки Роланд Баар (Roland Baar) з Технічного університету Берліна. “Двигун внутрішнього згоряння переживе нас усіх”, – каже інженер і викладач. На його думку, енергетичної дискусії зараз не вистачає “погляду на картину в цілому”. На транспорт припадає лише чотири відсотки обсягу всіх парникових газів, викиди яких відповідальне людство. Значно більший обсяг продукують інші галузі, передусім сільське господарство (ключове слово тут – метан). Новітні дизельні двигуни натомість мали б лише “дуже низькі викиди азотних сполук” і – завдяки своїм фільтрів твердих частинок – ще менші викиди сажі, ніж звичайні бензинові двигуни, наголосив у розмові з DW експерт.
А отже, введення электромобильности не є вирішенням екологічних проблем, особливо якщо доведеться ще довгий час чекати переходу на альтернативні джерела енергії. “Ми не вирішили головне питання цього переходу, і тепер хочемо попрощатися з двигуном внутрішнього згоряння, хоч і не маємо ніякої альтернативи”, – каже Баар.
Вуглеводні – ідеальні “акумулятори”
“Якщо ми хочемо зробити електричним всі транспортні засоби, які зараз пересуваються вулицями завдяки бензину і дизельного палива, то нам буде потрібна гідроакумулююча електростанція розміром з Саарланд”, – упевнений експерт. І не вистачає не тільки потужностей для збереження енергії – для цього переходу на альтернативні джерела енергії також “не вистачає гиганскими потужностей вітрової енергетики”.
Баар пропонує своє рішення і ілюструє його явищем, яке докучає деяким людям, – підшкірним жиром. “Бог дав нам вуглеводні як “акумулятор”. І ми це помічаємо на своїх стегнах і животі, де відкладається жир. Це вуглеводні, і вони даровані нам як спосіб збереження енергії”, – пояснює експерт. Це дуже хороші накопичувачі, адже вони, як і нафтопродукти, мають дуже високу енергоємність. З цього Баар робить висновок: розвиток синтетичного пального, заснованого на вуглеводнях, може дати питання на енергетичні питання майбутнього. Це дорого, але це працює. Таким чином можна буде зберігати енергію та забезпечити наші транспортні потреби в довгостроковій перспективі.
Головною ж проблемою, на думку експерта, є марнотратне використання багатьох ресурсів – це споживання заміна двигунів внутрішнього згоряння на електромотори не скоротить, швидше навпаки збільшить.