Кого частіше вибирають досвідчені роботодавці: працьовитих або талановитих

«Ми цінуємо працьовитих працівників, — говорять багато роботодавці, — нам потрібні ті, хто невтомною працею домагається результатів…» Вчені з’ясували, чи є в цій фразі лукавство…
«Того, хто наполегливо трудиться, воздасться по заслугах» — ви напевно не раз чули подібні фрази, а може бути, навіть щиро погоджувалися з ними. Так, треба бути працьовитим і, стиснувши зуби, вперто підніматися кар’єрними та соціальної сходах крізь роки праці. Але суха статистика демонструє, що кожен день ці ідеали вдаються, коли роботодавці воліють кандидатів з талантом і нереалізованим потенціалом тим, хто досяг хороших результатів завдяки важкій роботі.
Ми думаємо, що можемо стати видатними професіоналами, отримати нові можливості, у тому числі соціальну мобільність, якщо у нас буде мотивація і ми будемо напружено працювати. Ми готові підписатися під кожним словом, але все одно вибираємо талант.
Чіа-Юнг Цай (Chia-Jung Tsay)
Дослідження Цай підтвердили те, що ще письменник і поп-соціолог Малкольм Гладуелл (Malcolm Gladwell) охрестив перевагою природних даних. Цай і гарвардський психолог Махзарин Банажи (Mahzarin Banaji) попросили 103 професійних музикантів оцінити двох виконавців на підставі їх письмових характеристик і записів гри фрагмента «Три рухи Петрушки» з балету Стравінського. Насправді це був один і той же музикант, але в одному описі був зроблений наголос на те, що він домігся результатів наполегливою працею, а в іншому — те, що він розвивав свій талант.
В анкетах учасники дослідження вказали, що більшою мірою цінують зусилля і практику, а не вроджені здібності. Однак, коли прийшов час оцінити «музикантів», вони поставили більш високі оцінки талановитій людині і пророкували йому великий успіх у майбутньому.
У подальших дослідженнях було виявлено, що досвідчені музиканти частіше прихильні талантам, ніж новачки, адже саме експерти зазвичай приймають рішення про наймання на роботу.
Цай припустила, що талант відіграє важливу роль тільки в творчому середовищі, та розширила область досліджень. Вона вибрала підприємництво, де цінують працьовитість і досвід, а реальні досягнення оцінюються навіть вище, ніж можливий успіх.
Досвід був схожий на попередній: випробовувані прочитали про двох бізнесменів, в одній характеристиці був зроблений наголос на досвід та працелюбність, в іншій — на вроджений талант. Потім підприємці виступили з хвилинною промовою, представивши однакові бізнес-пропозиції.
І знову талановитий отримав більш високі оцінки. Учасники дослідження відзначили, що їм більше сподобався його виступ і вони готові були інвестувати в його підприємство або найняти такого співробітника.
І саме учасники зі значним досвідом ведення бізнесу були особливо небайдужі до талантам.
В окремому експерименті Цай з’ясувала, наскільки сильно вибір природних даних заважає роботодавцям та тим, хто шукає бізнес-партнерів. Учасники дослідження розглядали підприємців, розбитих на пари: видатні вроджені здібності та успіхи, досягнуті важкою працею. В характеристиках бізнесменів були вказані досвід роботи, коефіцієнт лідерства, залучений капітал. І знову учасники з великим досвідом готові були відмовитися від частини кандидатів з хорошими показниками заради їх талановитих конкурентів.
Ми ризикуємо, коли відкидаємо висококваліфікованих кандидатів з очевидними досягненнями і віддаємо перевагу тим, у кого начебто є вроджений талант. Але визнавши те, що ми підсвідомо вибираємо таких людей, ми зможемо краще ідентифікувати їх і наймати тих, у кого сильніше розвинені цінні для роботи якості і хто з більшою ймовірністю допоможе нам досягти успіхів у довгостроковій перспективі.
Чіа-Юнг Цай (Chia-Jung Tsay)
Що ж стосується кандидатів, то їм під час співбесіди з досвідченим фахівцем краще робити упор на таланти, замість того щоб розповідати про працьовитість.
У подальших дослідженнях Цай сподівається отримати уявлення про те, чому перевага віддається природним даним. Можливо, справа в тому, що люди мимоволі сприймають талант як більш стійку характеристику і асоціюють його з неодмінним успіхом.