Патенти корпорацій – загроза для національної промисловості

СОТ – наддержавний орган управління
Одним з основоположних документів СОТ, які регламентують, якими повинні бути нормативні акти держав у відношенні авторського і патентного права, є “угода ТРІПС. Ці вимоги спрямовані на посилення боротьби з порушниками патентних прав, включаючи наявність норм кримінальної відповідальності за порушення авторських і патентних прав.
Після появи вимог ТРІПС законодавчі акти багатьох країн в області авторського і патентного права стали являти собою адаптований переклад нормативних документів з англійської. Законодавчо все виглядає пристойно: чесні винахідники отримують патенти, укладають ліцензійні угоди з виробниками, а караюча рука правосуддя не дозволяє ображати авторів. На практиці працюють інші схеми.
Патентна рокіровка в країнах колишнього соцтабору
Як показує статистика, у всіх країнах колишнього соціалістичного табору за час модернізації і інтеграції в світову економічну систему число патентування винаходів скоротилося в десятки разів.
У цей же самий час постійно зростає кількість патентів, отриманих в “модернізованих” державах на ім’я великих зарубіжних корпорацій.
Може виникнути питання: і що з того, що іноземні компанії отримують власні патенти – вони ж фінансують наукові дослідження, розробляють нові технології і впроваджують їх на території наших країн?
Якби нові технології насправді впроваджувалися, наші комп’ютери були напхані процесорами українського і російського виробництва. Однак це не спостерігається. Чому?
Може, це прикрі недоліки економічної політики, що проводиться незалежно один від одного владою новоутворених держав? Відповідь на це запитання надто багатозначний, однак патентом у цій справі належить особлива і далеко не слушним роль.
Патент – це заборона на виробництво
Патент надає можливість корпораціям забороняти виробництво продукту та його застосування на території дії патенту. Патент України – це заборона на виробництво в Україні. Патент Росії – заборона на виробництво в Росії. Чим більш жорсткі заходи застосовуються проти порушників патентів, чим більш казуистически працює машина правосуддя, тим менше обсяг виробництва на власній території.
Щоб зберігати за собою право забороняти виробництво, патентовласник зобов’язаний використовувати винахід на території дії патенту. Однак дилерські поставки готової продукції з третіх країн з лишком закривають питання про використання винаходу – винахід використовується в кінцевій продукції, і при цьому зберігається можливість забороняти виробництво на території наших країн.
Стратегія транснаціональних корпорацій. Патент – узаконена монополія
Патентні закони країн СНД в редакціях 90-x років дозволяли виробляти продукцію незважаючи на наявність чужих патентів (якщо є також власний патент), з відповідними виплатами патентовласнику. У подальших редакціях патентних законів, гармонізованих з вимогами ТРІПС, така можливість практично виключена. Вимогою ж ТРІПС є повна заборона на примусові ліцензії такого виду.
Як можна бачити, метою зарубіжних корпорацій є не збір роялті з дрібних виробників, та ще в соразмерном обсязі, що визначається якимось місцевим судом. Стратегія транснаціональних корпорацій – повна монополізація ринку в своєму секторі за рахунок придбання, банкрутства, ліквідації, поглинання всіх без виключення компаній, що відображають власні інтереси.
Патент корпорації на ліки – загроза життю населенню країни
Найбільш цинічні претензії Всесвітньої торгової організації до патентного законодавства тих країн, які захищають власних виробників ліків від свавілля зарубіжних корпорацій – власників патентів. На відміну від авторського права, де не може бути два випадково збігаються програмні продукти, створені різними авторами, винаходи як правило робляться багаторазово різними людьми і в різних країнах.
Патенти на лікарські препарати забороняють виробництво ліків – генериків, навіть якщо вони розроблені самостійно і навіть якщо ці дженерики дозволяють рятувати сотні тисяч життів.
В інтересах зарубіжних корпорацій, щоб хіміки усього світу, самостійно розробили ефективний лікарський препарат, не могли впроваджувати у виробництво власні розробки і рятувати життя людей в своїх країнах, якщо раніше точно такий же препарат вже був розроблений нашими фахівцями.
Так, ціни на багато ліків, що випускаються в Індії, в десятки разів нижче цін на такі ж ліки, що випускаються великими американськими корпораціями. Однак з прийняттям вимог СОТ їх випуск згортається, рятівні для населення ліки стають недоступними.
Аналогічні вимоги СОТ висуває щодо патентування методів ведення сільського господарства. Уряди країн, що входять або прагнуть до СОТ, не пов’язані з великими національними корпораціями, рано чи пізно виконують всі ці вимоги СОТ і прирікають свої народи на безробіття, хвороби і недоступність продуктів першої необхідності.
Сергій Володимирський, БС БАРІОН
Професійний технічний переклад тексту.
Пошук перекладу патентів, реєстрація сайтів в Роспатенті.