Хвороба дійсності у творі А. П. Чехова «Палата №6»
У своєму оповіданні «Палата №6» Чехів «хотів показати страшну російську дійсність, але завдання письменника полягало і в тому, щоб в образі Івана Дмитрича Громова втілити протест проти цієї дійсності, проти самодержавно-поліцейського свавілля і насильства. Іван Дмитрич хворий і виникає питання: чи можна вірити тому, що говорить цей чоловік, або це просто марення божевільного?
У вирішенні цієї творчої задачі Чехів проявив себе не лише геніальним письменником, але і лікарем», який добре розбирається в психіатрії [1].
Розвиток хвороби у Івана Громова намальовано Чеховим з дивно науковою точністю. Автор оповідання підкреслює, що його герой відрізнявся бунтарським настроєм ще тоді, коли він фактично ще був здоровий. Важке життя Громова приводить його до висновку, що «негідники ситі й одягнені, а чесні харчуються крихтами». Громов мріє, щоб суспільство «сознало себе і жахнулося». У Громова поступово розвивається марення, який висловлюється в тому, що всі оточуючі люди (поліцейські, пічники та ін) переслідують його, замишляють проти нього щось недобре.
В оповіданні перетинаються шляхи суб’єктивно делікатного доктора Рагина і благородного бунтаря Громова, страждаючого в палаті №6. Громов своїм маренням розбиває філософію психічно нормального доктора Рагина, який приймає існування палати N6 як належне.
У таких хворих, як Громов, певною мірою особистість збережена, мислить він колишніми уявленнями, правда, гіпертрофованими хворобою. З Рагиным сперечався хворий, але мисляча людина. Цікавим є те, що «першим в цій палаті гине не Громов, а Рагин – той, хто байдуже приймав цю палату за даність і хто виявився замкненим у ній сам, тому що за 20 років він знайшов у всьому місті тільки одну розумну людину, якого сам же визнав божевільним» [1].
Таким чином, можна зробити висновок, що найчастіше хворобою страждає сама дійсність, яку художник досліджує глибоко і різнобічно у своїх оповіданнях. Ненормальна життя суспільства призводить до того, що одні страждають, бідують і ніхто не думає про важке життя цих людей. Ці люди нікому не потрібні, і від самотності і безвихідності потрапляють в психіатричні лікарні. Інші ж ведуть сите, вульгарну, безынтересную життя, яку вони вважають цілком нормальною і розумною, і їх найменші спроби змінити свою думку призводять до положення людей I категорії (це і сталося з доктором Рагиным).
Тема хвороби і божевілля у творчості А. П. Чехова – [Електронний ресурс] – (Останнє відвідування сайту – 11.05.2017)