Літературна спадщина Прижова В. Р.

Розсіяне по численних столичних і провінційних газет, журналів і окремим виданням, у свій час розпорядженням уряду з продажу і бібліотек вилученими, а нині стали бібліографічною рідкістю, літературна спадщина Прижова виявилося вужа при перших дослідженнях набагато значніше, ніж це можна було припустити, судячи по тим мізерним відомостями, якими ми досі про нього мали. Даний видання статей і нарисів Прижова, не прагнучи дати всього його спадщини повністю, має, проте, метою представити це спадщина в його найбільш характерних і значних проявах і охопити всі вузлові моменти літературної діяльності цього незаслужено забутого, не тільки видного громадського діяча 60-х років, але і не позбавлений таланту літератора і публіциста.
У відповідності з цим завданням і весь матеріал збірника розподілений тематично, приблизно, з тим рубриками, які Прижов (в «Сповіді» і «Листах») сам намітив для майбутнього видання своїх творів. Такий розподіл матеріалу підказуються не тільки явно вираженою волею автора, але ще й тим міркуванням, що над одними і тими ж темами Прижов часом працював протягом багатьох років, а самі ці роботи з’являлися в пресі не тоді, коли вони були написані, а коли для їх надрукування представлялася або можливість (цензура), або необхідність (матеріальні міркування). Втім, прикладена до збірника погодна бібліографія творів Прижова дає можливість стежити за ними і в хронологічному порядку. Цієї ж орієнтуванні, хронологічної та тематичної, присвячена і загальна вступна стаття «В. Р. Прижов і його літературна спадщина».
Крім цієї загальної до всього збірника вступної статті, виявилося необхідним забезпечити ще трьома спеціальними екскурсами і окремі відділи збірки: «Сповідь», «Листи» та «Нариси з історії кабачества», перші два відділи — в увазі їх вирішальної значущості для всієї біографії Прижова, а останній («Нариси з історії кабачества») — щоб поповнити тим пробіл, який був неминучий у цьому збірнику з-за відсутності в ньому центрального праці Прижова — «Історії шинків». Праця ця, і за своїми розмірами і за своїм не втраченим досі значення, заслуговує особливої виданні, але деякі фрагменти до нього, в «Історію шинків» цілком не ввійшли, знайшли собі місце і в цьому збірнику, а для з’ясування зв’язку цих фрагментів з цілим вони предваряются окремим екскурсом.
При виборі статей і нарисів ми керувалися не тільки цінністю того чи іншого твору в окремо, але і тим місцем, яке даний твір посідає в «літературному господарстві» Прижова в цілому; ось чому у збірнику знайшли собі місце і деякі такі твори, які самі по собі не представляють великого інтересу, але необхідні для розуміння інших, вже першорядних, творів Прижова і з’ясування всього його літературного шляху. При наявності декількох варіантів одного і того ж твору (випадок у Прижова дуже частий) ми обмежувалися одним, більш повним, із залученням, однак, найбільш істотних різночитань і з інших варіантів, обумовлюючи це, кожен раз, у відповідних коментарях та примітках. При виборі статей ми прагнули, щоб в збірнику були представлені, по мірі можливості, всі органи, в яких Прижов свої статті поміщав, бо в приноровлении до редакторської цензурі Прыжову доводилося різноманітне видозмінювати якщо не самий голос свій, то, у всякому разі, густоту його тембру… Яким, насправді, регістром потрібно було мати, щоб співати одночасно в «Розвазі» і «Філологічних записках», в «Голосі» і в «Віснику Європи», у «Московських відомостях» та в празької «Правді». Не дивно, що Прижов в кінці кінців свій «голос» і надірвав.
Коментарі та примітки ставлять собі метою з’ясування не тільки самих творів Прижова, але також і тієї реакції, яку вони викликали у сучасників, і в сумі своїй прагнуть бути «путівником» не лише літературного, але і по життєвому шляху Прижова. Цій же меті слугуватимуть і листи Прижова, у цьому виданні вперше всі зібрані разом, і дана в додатку зведення найбільш характерних офіційних документів, що належать до суду і слідства над Прыжовым.
За бібліографії Прижова ми в цьому зібранні даємо перелік лише тих творів, приналежність яких Прыжову або була відома вже раніше, або встановлена нами вперше. Крім них, однак, є ще цілий ряд творів, так звані dubia , приналежність яких нашому автору, хоча і не остаточно посвідчена, все ж досить імовірна, і немає сумнівів, що при подальших спеціальних дослідженнях перелік творів Прижова, вже й тепер нами значно поповнений, розростеться ще більше і дасть міцні опорні пункти для обстеження «днів і трудів» одного з типичнейших, при всій своєрідності, літературних і громадських діячів 60-х років.
М. А.