Автовиробники Німеччини бояться заборони дизельних двигунів
Всі учасники берлінського дизельного саміту погодилися з тим, що заборони на використання дизеля варто уникнути. І повернути довіру буде більш складним завданням, вважає Дагмар Енгель.
Результати дизельного саміту в Берліні, на якому автовиробники і політики вирішували, як бути з дизельними моторами, виявилися такими, як і очікували, – задоволені всі. Автовиробникам поки вдалося уникнути надзвичайно витратного технічного переобладнання дизелів – вони обмежаться оснащенням п’яти мільйонів дизельних автомобілів тільки новим програмним забезпеченням. Керівники німецьких федеральних земель, на яких розташовані автозаводи, зберегли робочі місця в своїх регіонах. Мерії міст отримають кошти на модернізацію автобусів та поліпшення руху на дорогах, яке повинно зменшити негативний вплив викидів на здоров’я громадян. А політики на федеральному рівні відклали свої далекосяжні перевірки дизельної теми аж на 2018 рік, вивільнити для себе час на вибори, які повинні відбутися вже через сім тижнів. Можливість заборони дизеля знята з порядку денного, тому вся дизельна індустрія Німеччини зітхнула з полегшенням.
Промислова політика для Німеччини…
Однак фундаментальна проблема залишається невирішеною. І ця проблема не стільки в забрудненому повітрі, який в даний час все ж є кращим, ніж раніше (від себе зазначу, що керую німецьким дизельним авто, якому 10 років, європейського екологічного стандарту Євро 4. А ще я 25 років багато курила, навіть в закритих приміщеннях).
Основна проблема криється у політиці Німеччини в промисловій сфері, покликаної одночасно захищати різноманітні інтереси. Це інтереси автомобільної індустрії, яка забезпечує значну частину грандіозного зовнішньоторговельного балансу ФРН. Крім того, це ще й інтереси 800 тисяч працівників автомобільної промисловості і тих, хто заробляє на життя від продажу, обслуговування і на інших зупинках” автомобілів на шляху до водія. Сюди ж слід додати і політичні інтереси, які полягають в збереженні існуючих виробничих потужностей, процвітання, підтримки виборців і пожертвувань партіям. Посилення європейських екологічних стандартів у Брюсселі загальмувало, а ознаки шахрайства і картельних змов ніхто, можливо, і навмисно, не перевіряє. І все на догоду обслуговування згаданих інтересів.
… це промислова політика проти Німеччини
І так все собі рухається далі, наче в ритмі роботи дизельного двигуна. Його винайшли в 1893 році і більше ста років вдосконалювали. Але зараз, очевидно, він досяг своїх меж. А разом з ним і німецька автомобільна промисловість з її щедрими прибутками, адже вона ігнорує той факт, що світ змінюється і відходить від двигунів внутрішнього згоряння і від грошового верстата під лейблом “Made in Germany”. “Правда полягає в тому, що в минулому держава не достатньо дистанціювалося від автомобільної індустрії”, – визнала в минулі вихідні німецький міністр охорони навколишнього середовища Барбара Хендрікс (Barbara Hendricks).
І справді, вони настільки зрослися, що важко було тверезо дивитися в майбутнє. Зараз же ми засвоюємо урок, який є наслідком національно орієнтованої промислової політики. “Німеччина понад усе” – це гасло деякий час приносив фантастичні фінансові дивіденди. І це приваблювало нас продовжувати йти цим шляхом. Але залишився на узбіччі німецький автомобіль майбутнього і довіру. Довіри до автоіндустрії, до політиків і до конкурентоспроможності і витривалості обох.