Квантова теорія пояснює гру слів

Квантова фізика і гумор мають більше спільного, ніж здається на перший погляд, пише Frontiers in Physics. Адже те, що відбувається в мозку людини під час розуміння жартів, можна описати моделями і формулами квантової теорії.
Про це відзначають дві канадські дослідниці. Вони стверджують: гра слів спрацьовує тільки тоді, коли має місце стан когнітивного нашарування, тобто якщо одночасно активуються два можливих значення слова.
«Ноздрьов був у певному сенсі історичним людиною. Жодне зібрання, де він був, не обходилося без історії», – цитата з роману «Мертві душі» Миколи Гоголя є типовим прикладом гумористичного висловлювання, утвореного на основі полісемії. Ми розуміємо жарт тільки тоді, коли стає зрозуміло: «історичний» залежно від контексту має два значення, і спершу контекст повів нас по хибному шляху.
Але на думку Ліани Габоры і її колеги Крісті Китто (Крісті Kitto) з Університету Британської Колумбії (Канада), за цим механізмом ховається щось більше, ніж обман. «Таке пояснення хоча і розкриває певні ознаки каламбуру, однак, на нашу думку, не може бути основою для створення точної моделі когнітивного стану людського розуму в той момент, коли відбувається розуміння жарти», – розповіла дослідниця.
Вчені припустили: ймовірно, унікальність гумористичній формі каламбуру можна буде краще пояснити з допомогою квантової фізики. Спочатку це здається дивним, адже гумор первинно є психологічним феноменом. Однак дослідниці виявили, що існують цікаві паралелі між гумором і квантовою фізикою – і реакцію на жарт можна описати тими ж формулами.
«Типовими для квантової фізики є, зокрема, феномени інтерференції, суперпозиції та заплутаності, – пояснюють Габора і Китто. – Їх невпевненість щодо результату зникає тільки тоді, коли відбувається вимір і ці стани слабшають».
Подібне відбувається і з каламбуром: двозначність поняття або фрази провокує в нашому мозку своєрідне нашарування смислів. Це когнітивне стан суперпозиції, на думку дослідників, творить суттєву частину жарти: за те, що ми можемо сприймати два можливих значення одночасно, каламбур стає смішним.
Зрештою, одночасність поєднує можливі інтерпретації – як і у вимірах квантової фізики. «Тобто смішний каламбур не є первинним елементом дійсності, що піддається об’єктивному вимірюванню. Зате він виникає в результаті взаємодії каламбуру, когнітивного стану слухачів і зовнішніх чинників, – пояснила Габора. – Це те, що робить квантовий формалізм прекрасним кандидатом для відображення гумору».