У Німеччині їзда на електромобілі ускладнюється відсутністю зарядних станцій

Німецькі автовиробники інвестують мільярди в розвиток електромобілів. Журналісти DW Йоахім Еггерс і Крістіан Роман протестували п’ять нових моделей німецьких електромобілів. Які сюрпризи чекали їх у дорозі?
Той, хто в Німеччині пробує керувати електричним автомобілем, знайомиться з багатьма людьми, готовими допомогти. Самостійно подорожувати по Німеччині на електромобілі поки що не вдасться. А значить, такого подорожньому доводиться покладатися на допомогу інших людей, ставити питання, адже багато з чим дуже складно розібратися. Спочатку ми не здогадувалися, що рада нам буде потрібен навіть для того, щоб зарядити акумулятор.
Це зовсім несмішно, коли ти стоїш в якийсь промисловій зоні на задньому дворі автосалону перед зарядним пристроєм і не маєш жодного поняття, як його включити. Або ж на стоянці гольф-клубу. Загалом упродовж нашої поїздки по Німеччині ми заправлялися електрикою 25 разів. Година за годиною! Спочатку ми були безпорадні, але в кінці подорожі робили це вже більш-менш дослідно.
Зарядити акумулятор – але де?
Зарядні станції – далеко не однакові. Іноді можна зарядитися швидко, хвилин за 40, іноді – в залежності від зарядного кабелю, що йде в комплекті – це може тривати півдня. І ще одна важлива деталь: ви думаєте, можна заправлятися на звичайних автозаправках? Як би не так! В придорожніх зонах відпочинку зарядні пристрої для електромобілів нам траплялися дуже рідко. Зате майже завжди доводилося з’їжджати з автобану і направлятися в непривітні місця, в яких не дуже хочеться стояти годинами, особливо вночі.
На п’ятьох вироблених в Німеччині автомобілях ми за два тижні проїхали близько 2500 кілометрів. Які відчуття викликала ця подорож на знаменитих німецьких автобанах, де – поки немає затору – ціла Європа з задоволенням тисне на педаль газу? Адже на багатьох відрізках доріг тут немає обмеження швидкості.
Все було добре, якщо, звичайно, не звертати увагу на те, що всі тебе обганяють. Ми завжди їхали неспішно, завжди в правій смузі, найчастіше за великими вантажівками (які зменшували опір повітря), зі швидкістю 80 кілометрів на годину і в режимі “еко-плюс” – щоб заощадити електроенергію. Але принаймні без реву мотора, в приємній тиші. Не в останню чергу і через те, що ми не наважувалися включати радіо – теж щоб зберегти енергію. І незважаючи на все це, їхати за кермом електромобіля добре. До того ж, ти завжди знаходишся в контакті з справжніми шанувальниками цих авто.
Ми були вдячні нашим фоловерам в Twitter за слова підтримки. “Водії електромобілей допомагають один одному”, – написав Петер Берінг з Electrify-BW, штутгартського об’єднання электромобилистов, до якого відноситься також Даніель Бетч. Саме йому я подзвонив, коли моментально після виїзду з Берліна ми зупинилися на нашій першій зарядної станції біля гольф-клубу і не знали, як нею скористатися.
У лабіринті клієнтських карток
Зарядні станції належать великому німецькому енергетичному концерну, і на них зазначений номер гарячої лінії, але за ним ніхто не відповідав. Тому ми зателефонували Бетчу. Він зайшов в інтернеті на онлайн-навігатор для електромобілів і порадив нам зарядну станцію близько 50 кілометрів на південь звідти. Можливо, там би у нас вийшло зарядитися.
Але в цей момент нам попалася інший чуйна людина – інженерно-технічний працівник – і запропонував зарядити авто у самому гольф-клубі. Зазвичай він заряджає електромобілі Tesla членів клубу, “які тут підключаються, грають у гольф, а потім знову їдуть додому повністю зарядженими. А звідки ви? Deutsche Welle? На цьому авто?”
ТАК, ми підкотили не на Tesla, цьому американському електромобілі люкс-класу, стартова ціна якого в Німеччині становить близько 70 тисяч євро. Ми заїхали на паркінг в малолітражці Volkswagen E-up! вартістю приблизно 29 тисяч євро.
Проблема полягала лише в тому, що кожна енергетична компанія вимагала для зарядки власну клієнтську картку. Пізніше ми дізналися: щоб мати можливість скрізь по Німеччині без проблем заряджатися електроенергією, треба мати величезний гаманець з достатньою кількістю місця для 250 клієнтських карток. Яке безумство!
Технології сьогоднішнього дня?
Було досить важко домовитися з автоконцернами, щоб вони надали нам элетромобили, а потім забрали їх назад, коли ми пересядемо на авто іншій моделі. Так чи інакше, ми відчували певну невідповідність між високими заявами німецьких автоконцернів про наміри інвестувати мільярди в розвиток свого электроавтопарка і їх нерішучої готовністю прийняти участь в нашому тестуванні.
Концерн Daimler надав нам свою єдину електромодель Mercedes, яка на ринку тільки з 2014 року, зі словами: “Це технологія вчорашнього дня” (Томас Вебер, член ради правління корпорації Daimler). Можна лише сподіватися, що незабаром з’явиться щось нове.
Отже, ми пересувалися на актуальні моделі електромобілів німецьких автовиробників:
На Volkswagen E-up! – від Берліна через Лейпциг в Мюнхен.
На BMW i3 – від Мюнхена через Алльгой до Штутгарта.
На E-Smart від оператора каршеринга Car2go – з Штутгарту.
На Mercedes eDrive класу В – від Штутгарта через Зауерланд до Вольфсбурга.
На Volkswagen E-Golf – від Вольфсбурга назад до Берліна.
Однак на одному з електромобілів ми не змогли на повному заряді акумулятора проїхати більше, ніж 130 кілометрів, а частіше всього – лише 100 кілометрів. Хоча виробники обіцяли дальність їзди до 200 кілометрів.
Наша поїздка виявилася великим пригодою, адже ми постійно змушені імпровізувати. Ми на власному досвіді переконалися, що означає проїхати через Німеччину на електромобілі і протестувати технології, за якими – у чому ми переконані – майбутнє. В США, Китаї, Японії і коли-то, безперечно, в Німеччині.