Основний Принцип Фахівця З Пожежної Профілактики

Займаючись з 2001 року пожежної профілактикою автор, успішно застосовував в якості головного принципу роботи по пожежній профілактиці теорію і політику про назвах яких дізнався тільки в 2011 році. Йдеться про теорію «розбитих вікон» і про політику «нульової терпимості».
Теорія розбитих вікон — теорія, сформульована Джеймсом Вілсоном (J. Q. Wilson) і Джорджем Келлингом (G. L. Kelling) в 1982 році. Відповідно до даної теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточуючих теж забути про правила. В результаті виникає ланцюгової реакції «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям страшно виходити на вулицю.
Те ж саме ми спостерігаємо при боротьбі з причиною пожеж про яку писали вище. Якщо одна людина дозволяє собі порушувати вимоги пожежної безпеки (наприклад – не стане оформляти необхідної документації при виробництві пожежонебезпечних робіт), то і його колега подумає: «Ага! Василь Петрович можна – значить можна і мені!!» І він теж почне створювати умови для виникнення пожежі. Далі – як ланцюгова реакція. Якщо влада (а пожежник – це влада в частині, що стосується забезпечення пожежної безпеки) не буде реагувати на кожне порушення, то дуже скоро люди зрозуміють, що владі наплювати, а значить влади – немає. Соціальні експерименти, що проводяться в рамках розвитку теорії розбитих вікон» показали це з лякаючою очевидністю. Практика пожежної профілактики показує те ж саме.
Єдиний спосіб уникнути цього – те, що ми будемо називати головним принципом «пожежника» – політика «нульової» терпимості.
Прикладом її успішного застосування, може бути американський «суперкоп» Вільям Брэттон. Його керівництво нью-йоркською поліцією призвело до 70% зниження кількості вбивств завдяки вищеназваної політиці.
Суть її у виявленні, реагування та покарання кожного правопорушення, від «дрібних», незначних до найтяжчих. І переносячи цю політику на практику пожежної профілактики, пожежник зобов’язаний відреагувати на будь-умова пожежної небезпеки, створюване на об’єкті захисту людьми яким би поганим, незначним воно не здавалося. Пожежник не повинен терпіти ЖОДНОГО ПОРУШЕННЯ. Кажуть нам Правила протипожежного режиму в Російській Федерації, затверджені постановою Уряду Російської Федерації від 25 квітня 2012 року № 390 про те, що на об’єкті повинні бути плани евакуації – значить повинні бути. Каже ГОСТ 12.2.143-2009 про те, що плани евакуації повинні бути фотолюминисцентные – значить повинні бути.
Таким чином – головний принцип пожежника на об’єкті – нульова терпимість стосовно порушень вимог пожежної безпеки.