Інноваційні технології в бізнесі

Справа в тому, що на першій стадії розробки ідеї потрібно тільки винахідник, автор, якась йому допомогу і відносно невеликі вкладення. Але вже на другій стадії – коли потрібно цю ідею довести до промислового зразка – інвестиції зростають на порядок: необхідно залучення різної техніки, великої кількості фахівців у різних областях, партнерів. А віддача приходить значно пізніше. І вгадати, з якої ідеї, навіть дуже гарної, може вийти прибутковий бізнес, дуже складно.
Найбільш поширено в цьому випадку так зване «венчурне фінансування». Коли якийсь банк займається фінансуванням великої кількості подібних ідей. Сенс в наступному: впровадження порядку 15 – 20% від усіх відібраних для реалізації ідей окупає всі витрати цього банку, і навіть є одним з найбільш прибуткових вкладень.
Крім цього, технопарку потрібні преференції держави, і преференції регіону. Для регіону технопарк – створення нових робочих місць, розвиток нових технологій, а для держави – це перехід на інноваційний розвиток та створення конкурентоспроможного середовища. Тому, засновниками цієї комерційної структури, крім бізнесу, виступає ще і держава: регіон або муніципалітет, які можуть вносити в статутний капітал або гроші, а можуть і преференції: орендну плату, местопользование і т. д.
Саме по такій системі створюють технопарки в Європі, саме на такій схемі спеціалізується фінська компанія Технополіс, яка бере участь у створенні першого технопарку в Санкт-Петербурзі. Ця схема приваблива всім, але для неї необхідна спеціальна правова робота: до такого виду технопарків не підходить Закон про особливі економічні зони, для такого технопарку поки немає місця в російському законодавстві. Створення першого такого технопарку в Санкт-Петербурзі знаменно, насамперед, тим, що послужить моделлю для розвитку технопарків в країні в цілому.
Комерційна привабливість і стабільність. Ключ до життєздатності таких технопарків в тому, що створюється окрема комерційна структура, де внз є одним із засновників цієї комерційної структури, і управляє нею не вуз, а підприємці, які вже показали свій успіх в бізнесі, і які цей бізнес вважають своїм основним. Це принципова відмінність від те, що досі намагалися робити в області технопарків. Головне, що технопарк – самостійне, комерційно успішний, ефективно підприємство, яке «робить гроші» на високих технологіях та інноваціях.
Треба сказати, що Технополіс – суто комерційна структура, а не навпаки, вона заробляє гроші тільки на створенні та управлінні технопарками, і акції компанії високо котируються на лондонській біржі. Сьогодні в Технополіс вкладаються найкращі «портфельні інвестори», якими є пенсійні та страхові фонди. Саме вони за законом зобов’язана купувати пакети акцій, де умешены ризики. А акції компанії, керуючих технопарками, відноситься саме до надійним: компанії мають можливість дуже швидко реагувати на технологічну кон’юнктуру, пропонувати затребуваний продукт.
Тому для компанії, подібної Технополісу, питання, який так хвилює нашу пресу: «скільки грошей ви вкладете у цей технопарк» – не має сенсу. Технополіс працює наступним чином: після того, як буде визначена концепція даного конкретного технопарку з площею, з графіком будівництва, тоді з’являється фінансова стратегія: сьогодні потрібно стільки-то грошей, завтра – стільки-то, післязавтра – стільки-то.
Віктор Антонович – технопарки в Європі.