Регіональні програми з використанням ресурсів, регіональних і місцевих бюджетів

Основа цих програм — активна роль органів виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації і місцевого самоврядування у вирішенні питань залучення коштів громадян у будівельну сферу та використання ресурсів регіональних і місцевих бюджетів.
Серед адміністрацій ряду міст набула поширення ідея створення спеціальних позабюджетних фондів підтримки житлового будівництва (р. Саров, Нижегородська область). Фонди, використовуючи бюджетні кошти і частина податкових надходжень (у межах місцевих податків, а щодо закритих адміністративно-територіальних утворень — і федеральних податків), фінансують будівництво житла. Це житло продається тим громадянам, які згодні продати фонду наявне житло, відсутню суму частково оплатити за рахунок власних коштів, а частково — отримати розстрочку. Вартість старого житла, як правило, становить приблизно 50 — 60% вартості нового, 20 — 25% — власні кошти громадянина, на 15 — 30% вартості житла, що купується, надається розстрочка. При цьому кожен вкладений фондом у сферу житлового будівництва рубль кредиту залучає переважаючі в кілька разів кошти населення.
Результати цих програм визначаються бюджетними можливостями регіонів, обсягами житлового будівництва, а також платоспроможним попитом на житло на вторинному ринку житла.
В деяких інших містах і регіонах (Оренбурзька область, Удмуртська Республіка та ін) отримали розвиток схеми кредитування населення за кредитною ставкою, набагато нижчою від ринкової, через створювані позабюджетні фонди. Надання пільгових процентних ставок по кредитах створює труднощі для залучення в систему іпотечного житлового кредитування позабюджетних коштів інвесторів, у зв’язку з цим подібні схеми обмежені за масштабами кредитування і лягають важким навантаженням на регіональні бюджети, які в більшості своїй на сьогоднішній день є дефіцитними.
У ряді регіонів Росії (Білгородська область, Республіка Башкортостан і ін), в основному в сільській місцевості, отримали поширення схеми кредитування в яких не використовується кредитно-фінансовий механізм. У Республіці Башкортостан позичальники отримують кредит (позика) у вигляді будівельних матеріалів, а в Білгородській області розглядається результативність підсобного господарства позичальника. При цьому, платоспроможність позичальника в загальноприйнятому сенсі слова не оцінюється, оскільки повернення кредиту (позики) здійснюється не в грошовій, а в натуральній формі — у вигляді сільськогосподарської продукції, яка згодом продаємося за цінами, що встановлюються організаторами такого роду кредитування.
Заміна грошових інструментів натуральними може призвести до несумірності витрат і результатів. Крім того, досить складно гарантувати повернення кредитів при відсутності реального грошового еквівалента натуральних платежів за кредитом і його відповідності розміру кредитних ресурсів.