Анна Борисова – “Креативщик”
Деякий час тому я познайомився з досить незвичайною книгою сучасної письменниці, Ганни Борисови. Сама історія знайомства була незвичайною. Я їздив на фестиваль рольових ігор «У старому замку-2009» в Рибінськ. Там, в актовому залі розміщувався лоток з різноманітною літературою на продаж. Продавець книг нахвалював свій товар весело і енергійно. Як не як, все ж – «ролевик» зі стажем. Персонально мені він запропонував дві книжки, про які до цього я нічого не чув. «Ульотна річ! Я прочитав – мене проперло». Так він рекомендував мені їх. Мене так заінтригували його доводи (особливо було цікаво, як це – «проперло»), що я не став стримуватися і купив обидві книги – «Креативщик» і «Там». Обидва романи Анни Борисової. Хлопець стверджував, що ці книжки обов’язково потрібно читати разом, один за одним. І я не став заперечувати.
Приїхавши додому, я насамперед-на-насамперед взявся читати «Креативщика». Перші пару сторінок не викликали особливого захоплення. Так що я навіть вже починав думати, що продавець мене обдурив. За сюжетом якийсь дідусь вкрай похилого віку буркотливо прокидається в якійсь квартирі в злегка прозябшем стані. Потім, після невеликого приведення себе в порядок виходить і їде вниз на ліфті з дівчинкою школяркою. Поки нічого надординарного. Повсякденні побутові ситуації. Але далі стає цікавіше. Завівши з дівчиськом невимушена розмова, дідусь дізнається, що школярка страшно боїться як-небудь застрягти в ліфті з незнайомою людиною. Як раптом – саме це і відбувається! Ліфт зупиняється і світло гасне! Дівчинка – в паніку, крик, сльози, викликають оператора… Але, по всьому видно, що аварія не скоро виправиться. Залишившись на самоті в темряві, дідок і дівчинка розговорилися. Він розповів про себе. Виявляється, за професією він – «креативщик». Придумує сюжети на телебаченні програм і реаліті-шоу. Його розповідь допомагає дівчинці не так сильно боятися темряви і зупинки ліфта, тому вона просить його продовжувати. Тут наш герой починає розповідати про останніх випусках реаліті-шоу, які він придумав і в створенні яких брав участь. Коли дві команди добровольців шукають в тайзі занедбані скарби генерала Колчака. Чимось схоже на «Форт Байяр», але з російським колоритом і більш наближено до реального життя. Втім, під час зйомок щось пішло не зовсім так, і одна з учасниць команд золотошукачів виявляється відрізаною від інших людей. Несподівано, в печері в декількох кроках від скарбів вона «напарывается» на зека-втікача, який вже з’їв свого товариша, а тут з хвилини на хвилину готовий зарізати (або зґвалтувати її, бідолаху. Школярка в ліфті – вся увага. Всі її страхи забуті. Вона напружено слухає старому, чекаючи розв’язки історії. Що було потім – не буду порушувати інтриги, простіше прочитати книгу, але після того, як ліфт все-таки заробив, дідок спустився вниз і завів новий розмова. Взагалі, як видно в книзі, «креативщик» сам по собі дуже товариська людина. Отже, внизу він заводить розмову зі старенькою на лавочці. З нею йому теж не складно знайти спільну мову. І тут раптом виявляється, що він – автор театральних п’єс. А старенька якраз (ну не випадкове чи збіг?) велика любителька театру! Подолавши деяку боязкість, наш драматург вирішується прочитати бабусі одну зі своїх останніх написаних і поставлених п’єс. Відразу скажу, що п’єса – ульот! Хоч і невелика. Вона про дівчину радянських часів, за якої в першому акті доглядали цілих троє хлопців і всі троє зробили їй пропозицію. Далі, у другому акті історія, що особливо цікаво «рас-траивается» і показані сценарії її подальшого життя, у разі якщо вона вийде заміж за того, другого або третього «залицяльника». Всі три варіанти альтернативної історії цієї жінки сильно відрізняються один від одного. В одному з них вона стає дружиною робочого, грубуватою і повною жінкою, все життя якої – у готуванні і вихованні дітей. В іншому вона чоловіка видного політичного діяча, дає йому поради і допомагає йому будувати кар’єру. У третьому випадку вона дружина театрала і сама актриса. Разом вони репетирують і обговорюють сюжет майбутніх вистав. Потім йде третій акт. Досить несподіваний. Що там буде, знову ж таки не буду говорити. Адже мета цієї статті не переказати книгу, а розповісти, чим вона цікава.
У тому ж дусі роман і далі триває. Дідок (втім, дідусь чи? Чим далі, тим більше він молодо виглядає, що є ще однією цікавою особливістю оповідання) гуляє по місту, підходить до абсолютно різним людям. Завжди «з ходу» заводить з ними спілкування. І завжди розповідає саме про те, що найбільше цікавить даного конкретного індивідуума. Неофіта-християнина, великого шанувальника Гумільова, креативщик приваблює відомостями з надсекретних архівів про нікому невідомих події і подробиці життя і смерті поета. Старичка-інваліду креативщик представляється гештальт-терапевтом, фахівцем з «ретурнизму», авангардного руху в медицині, прагне виправляти протягом людського життя. «Чим далі в ліс, тим більше дров» – з кожним новим знайомим «дідка» я все більше дивувався його багатоликості і віртуозності в підборі до співрозмовників саме того «ключика», яким тільки й можна «відкрити» даної людини. Під час читання цієї книги я не переставав дивуватися. Досить рідкісне відчуття. Щось подібне було, коли я читав перші дві частини «Мурашок» Вербера. А коли книга закінчилася (досить скоро, на мій превеликий жаль), я навіть трохи засмутився. «Мало!» – здавалося мені, хотілося продовжувати слухати історії цього дивного, всебічно розвиненого дідка. Але у мене залишалася ще друга книга Анни Борисової, яку продавець радив читати разом з першою. І тому, недовго думаючи, я «накинувся» на роман «Там», який виявився не менш цікавим, ніж «Креативщик». Але про нього я розповім вже в наступній статті. Тому що це, як колись любили говорити, «вже зовсім інша історія».
Стаття з сайту interknigi.net
Автор – Слєпцов Олександр.
Всі права захищені, передрук статті дозволяється тільки за обов’язкове зазначення авторства та активного посилання на першоджерело – INTERKNIGI.NET © 2009.