Фрески Мікеланджело містять єврейські символи і нападки на Католицьку церкву

Написаний ватиканським екскурсоводом Роєм Долинером у співавторстві з рабином Бенджаміном Блечем працю під назвою “Сикстинские секрети: Заборонені повідомлення, які Мікеланджело залишив у самому серці Ватикану” витримав уже два італійських видання і нещодавно вперше вийшов англійською.
Ця книга стала результатом шестирічного дослідження, до якого Долинера підштовхнули несподівані знахідки, зроблені ним у 1999 році, коли капела відкрилася після реставрації. Два символи, які раніше приймали за грецькі “альфу” та “омегу”, виявилися літерами івриту, а в сцені Страшного суду, яку Мікеланджело живописав за вівтарем, він виявив фігури двох євреїв.
Відхрещуючись від приписуваної йому бажання “нажитися на феномені “Коду Да Вінчі”, Рой Долінер розповів, що почав своє дослідження задовго до того, як вийшла книга Дена Брауна, і на перших порах був “найбільшим скептиком у світі”. Однак поступово “сам Мікеланджело” почав переконувати його в тому, що помічені їм збігу зовсім не випадкові.
Долінер зазначає “багатошаровість” творів флорентійського майстра, яка ріднить його геній з генієм Талмуда. Мікеланджело п’ять століть тому “намагався нагадати Риму, що Христос був євреєм… і що в основі християнства лежить іудаїзм”, в той час як Святий престол всіма силами намагався розділити дві релігії”. Оскільки у Флоренції панували прямо протилежні характери, у позиції художника була і політична складова.
Більш того, Долінер переконаний, що замовлення на розпис стелі капели став для Мікеланджело пропозицією, від якої неможливо було відмовитися: більш престижну розпис по стінах віддали на відкуп іншим художникам, і Мікеланджело погодився лише зі страху перед папою Юлієм II, якого прозвали “грізним”. Бічні розпису поцятковані прихованими образами на адресу ненависного понтифіка.
За словами Долинера, за весь час своєї тривалої творчої життя Мікеланджело жодного разу не скористався послугами моделі жіночої статі, а жіночі фігури ніколи йому не вдавалися. Все це вкупі з зображенням содомітів, які разом з Данте опинилися на небесах на фресці Мікеланджело, вказує на те, що Мікеланджело був гомосексуалістом.
Стараннями художника в самому серці Католицької церкви знайшлося місце і іудейським пророкам, і язичницьким сивиллам. Лише за допомогою витонченої казуїстики і деяких хитрощів Мікеланджело вдалося уникнути папського гніву.
Прокопенко Валерій. NEWSru.com