Література як бізнес
Художня література – це мистецтво, покликане формувати суспільну свідомість, зберігати поколінь моральні цінності. Ставлять ці завдання перед собою теперішні автори, яких утворилося незліченну кількість, сумнівно. Причому, пишучі і, на жаль, багато з них виходять у світ, стали чітко розділених за статевою.
Зародилася література жіноча і чоловіча. Це практично як памперси для дівчаток і хлопчиків. Одним зручніше в цих, інші будуть відчувати себе комфортніше в інших.
Неможливо собі уявити, що так можна було б розмовляти про прозі Чехова, Толстого, Буніна, Набокова, про поезії Пушкіна, Лермонтова, Ахматової, Цвєтаєвої. Це, без всяких сумнівів, корифеї, класики. Внесок їх у світову літературу безцінним.
Про кого з сучасних поетів і белетристів можна сказати, що його будуть читати, цитувати і через чимало років? Якщо пройтися очима по корінцях книжок, виставлених на полицях книжкових магазинів, то зупинишся на двох – трьох авторів.
Зараз мова йде про тих, хто почав активно друкуватися останні кілька років. Звичайно, їхні книги можна побачити в руках людей, які марнують час в метро, тривалих поїздках, але це читання поспіхом, без пошуку сенсу, в сухому залишку – нехитрий сюжет, який і переказати важко, та й зникне з пам’яті він, як тільки буде перегорнута остання сторінка.
Окремо хочеться сказати про тих, пробачте мою вільність, хто книг, справжніх книг, не читав зовсім. Вони стали вишукувати собі об’єкти для наслідування в цих посібниках, які вчать їх витонченим прийомам підкорення чоловіка, столиці, набуття всіх благ шляхом вмілої продажу самої себе. Це я про так званих дамських романах. Чоловіки більшою частиною пишуть зі швидкістю кулемета кримінальне чтиво, оповідання, різноманітні фентезі з ухилом в інферно. Авторів хоч відбавляй, імена – одиниці.
Про поезії говорити ще важче. Часом у будь-якій життєвій ситуації приходять на думку рядки Тютчева, Грибоєдова, які стали цитатами; з теперішніх не знаю, кого б я пригадав, хіба що бардів. Вони ще зберегли любов до ритму і римі, вони знають, чим ямб відрізняється від хорея. Їх вірші просто лягають на музику.
Нині настав час графоманів, які з легкістю калічать смак молодого покоління. Підміняючи справжню літературу, «рибою» тіло якої в залежності від того, що вони будуть писати на коліні черговий раз, можна нашпигувати сценами насильства, руйнування всіх цінностей, які закладені в заповідях.
Для поганого письменника не цікавить конкретна людина з його долею, йому потрібен типаж. Віршотворець, повинен вміти зі слова створити образ. На мій погляд, ми зараз відчуваємо кризу мови, цілковиту знеособленість у прозі і поезії.
Генадій