Особливості книжкової верстки

Деякий час тому, що багато хто, напевно, пам’ятають, коли можливості персонального комп’ютера не змінили поліграфічну галузь до невпізнання, видання книг було дуже трудомістким процесом, що вимагали участі великої кількості людей. Існувало жорстке розмежування виконуваних обов’язків: один займався розробкою проекту, другий – набором тексту, третій – підготовкою малюнків, четвертий – створенням плівок, п’ятий – створенням друкованих форм. Технологія була громіздкою, повільною і складною. Набір і верстка здійснювалися в суворій відповідності з правилами, закріпленими в численних стандартах, відступ від яких суворо каралося системою.
Зараз, з появою комп’ютерних технологій, процес набору і верстки вже робиться не вручну, а за допомогою програм. Практично всі стадії процесу автоматизовані, проте для того, щоб зробити текст видання читання, необхідно знати, як користуватися налаштуваннями настільних видавничих систем. Тут нам допоможуть незабутні Дсту та технічні інструкції, складені з метою приведення сторінок видання до виду, звичного для сприйняття тексту, що читає без додаткових зусиль.
З повними текстами Гостів, що входять в СИБИД (Систему стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи), можна ознайомитись на сайті Російської книжкової палати. Тут же ми наведемо деякі правила і рекомендації щодо оформлення тексту.
Почнемо з визначення. Версткою називають виробничий процес складання (монтажу) книжкових, журнальних і газетних смуг заданого формату з підготовленого набору всіх видів та ілюстрацій.
Верстка – один з основних процесів поліграфічного виробництва, в ході якого друкований твір набуває остаточного вигляду. Від якості її виконання прямо залежить якість готової книги, журналу або газети. Це також один з найбільш складних процесів, що забезпечує при дотриманні обов’язкових технічних правил стильове і технічне єдність оформлення і художню цілісність видання, відповідність кожної смуги, кожного розвороту як їх змістом, так і загальним принципом оформлення видання.
Однаковість верстки – це однаковий характер верстки всіх смуг видання, що мають однакові елементи, зокрема: рівність усіх спусків на початкових смугах, зразкова рівність отбивок всіх заголовків і підзаголовків різних рангів, примітки у тексті, посилань, підписів під малюнками, однаковий спосіб заверстки однотипних ілюстрацій (врозріз або в оборку), однакова відбиття колонтитулів і колонцифр, сигнатур і норм тощо
Розрізняють книжково-журнальну та газетну верстку у відповідності з видом видання. Верстка деяких журналів, особливо містять велику кількість ілюстрацій, має окремі характерні риси, але в цілому виконується за тими ж правилами, що і книжна. Верстка газет значно відрізняється від книжково-журнальної.
Створення макету
При макетуванні будь-якого видання потрібно враховувати формат обраного видання, особливо частку аркуша, так як від цього залежить кількість сторінок у виданні і всі основні параметри тексту. Перед початком роботи треба розрахувати приблизну кількість сторінок у виданні, щоб при спуску смуг вийшло число сторінок, кратне 16 або 32 (для офсетного друку). Помилкою верстки вважається велика кількість порожніх сторінок з написом «Для нотаток».
Необхідно враховувати, що в будь-якій книзі дві перші і дві останні сторінки завжди зайняті. Перша сторінка – це титульний аркуш, друга – його оборот. Передостання – кінець тексту або реклама, остання сторінка, як правило, відводиться під випускні дані.
В журналах і газетах існують інші обмеження, обумовлені їх специфікою.
Основний текст
Кегль основного тексту вибирається в залежності від формату видання і типу книги (дитяча література, науково-популярна, технічна тощо). Якщо у форматі задана 32 частка, то кегль основного тексту в середньому обирається від 8 до 10 pt, якщо 16 частка – від 9 до 12 pt.
ЧАСТКА АРКУША — частина друкованого аркуша видання, утворена при його згинанні (фальцювання) у кілька разів і визначає розмір сторінки — формат видання. Якщо зігнутий лист три рази (кожен наступний згин зазвичай перпендикулярний попередньому), то частка аркуша буде 1/8, чотири рази — 1/16, п’ять — 1/32. У першому випадку на кожній стороні листа утворюється 8 сторінок, у другому — 16, в третьому — 32. У ГОСТ 5773-90 формати видання умовно позначені розміром паперового аркуша в сантиметрах і його часток (60*90 1/8).
Всьому тексту задає абзацний відступ (в середньому 3 – 5 – 7 мм). Але в абзаці з буквицей і в заголовках він повинен бути відсутнім. Всі абзацні відступи в основному тексті мають бути однаковими, крім того такі ж відступи присутні і в додатковому тексті (в епіграфі, у виносок та ін.).
Замість абзацного відступу можна використовувати виділення абзаців за допомогою невеликої відбиття, але в книжковій верстці такий прийом використовують рідко, зазвичай можна зустріти в оформленні веб-сайтів.
Вирівнювання основного тексту у книжках робиться за форматом (по ширині смуги набору).
ВИКЛЮЧКА – вирівнювання рядків набраного тексту відносно одного або двох бокових країв смуги або колонки набору (полів).
Обов’язково повинні бути присутніми переноси.
Значення інтерліньяжу вираховується шляхом збільшення кегля основного тексту на 0.5 – 2 pt. Наприклад, при кеглі основного тексу 10 pt значення інтерліньяжу встановлюється в межах від 10.5 до 12 pt.
Міжрядковий інтервал — відстань між базовими лініями сусідніх рядків тексту.
Шрифт (гарнітура) для основного тексту повинен бути легким для читання, тобто декоративні та «неполиграфические» шрифти використовувати небажано.
В одній книзі не допускається використання більше трьох видів стіна.
Висота смуг видання повинна бути строго однакова.
СМУГОЮ називають запечатану частину сторінки.
Верстка тексту повинна бути приводний, тобто рядки тексту на сторінці по розташуванню повинні збігатися з відповідними рядками на звороті аркуша.
Небажано закінчувати останній рядок сторінки знаком переносу.
Спускові і кінцеві смуги
Спусковий називається смуга, що має відступ тексту від верхньої лінії смуги набору, починаюча розділи або глави видань.
Величина спуску не повинна перевищувати 1/4 – 1/3 висоти шпальти. Розмір спуску по всьому виданню повинен бути однаковий.
На узвозі може знаходиться заставка (линеечная, ілюстрація, орнамент та ін.) і заголовок-«шапка». Якщо у виданні присутній кінцівка, то обов’язково повинна бути і заставка; наявність заставки не говорить про обов’язкову присутність кінцівки. Причому на вибір заставки і кінцівки впливає характер тексту і стиль оформлення видання.
Текст на кінцевій смузі повинен займати не менше 1/4 висоти смуги набору. Повна кінцева смуга повинна бути коротше на 3 – 4 рядки, ніж повні сторінки тексту, так як повинно бути помітно закінчення розділу видання.
На спусковий смузі не оформляється верхній колонтитул і верхня колонцифра. На кінцевій – нижній колонтитул, нижня колонцифра.
На спусковий та кінцевий смугах небажано заверстывать ілюстрації і таблиці. А також сам текст не повинен закінчуватися ілюстрацією або таблиці, тобто після цих об’єктів повинен бути як мінімум ще один абзац тексту.
Елементом оформлення спусковий смуги є також буквиця (ініціал). Якщо буквиця – прийменник, то перший рядок абзацу починається з пропуску. При наявності буквиці абзацний відступ повинен бути відсутнім. Буквиця по висоті може займати будь-яку кількість рядків. Вона може бути і піднятою над текстом, і опущеною в текст. Гарнітуру для буквиці краще вибирати в одному стилі з заголовком.
Помилки верстки тексту
Висяча рядок. Висячої рядком називається неповна рядок, яка залишається на сторінці одна, коли весь абзац тексту – на іншій. Також “висячими рядками” в друкарської практиці називають і кінцеві рядки, розташовані на початку смуги. Технічні правила верстки категорично забороняють наявність таких рядків у зверстаному виданні, бо вони погіршують читабельність тексту, а також спотворюють зовнішній вигляд смуги набору, позбавляючи її традиційної прямокутної форми. Сучасні правила лише допускають розміщувати в кінці або початку смуги абзац з одного рядка (наприклад, у прямій мові, коли рядок є одночасно і кінцевою і абзацной). Крім того, допускається починати смугу короткими рядками в математичних міркуваннях (наприклад, між формулами часто зустрічаються рядки типу “і”, “або”, “тут” і т. п.).
Висячої рядком також буде та, яка не перекриває (або мало перекриває) абзацний відступ. Небажано залишати рядок, яка не доходить по довжині до 1/4 повного рядка тексту. Занадто довгі кінцеві рядки – повні або коротше менш ніж на 3 знаки теж будуть вважатися помилкою верстки.
Висячі рядки в процесі верстки обов’язково знищують, використовуючи прийоми припасування і вигонки рядків.
Рідкі рядка. Так звані рідкі рядка утворюються з-за нетехнологічних межсловных прогалин, у зв’язку з відсутністю переносів або при наявності слів з іншої мови, які програма автоматично не може розбити на склади. У тексті не розриваються на різні рядки деякі слова і словосполучення, наприклад, ініціали від прізвища, цифри та математичні одиниці (5 мм), дати, абревіатур.
Видавництво “ДПК Прес”