Перекладач – приватний підприємець

Час диктує свої правила. Ще якихось 15 років тому неконтрольована і нелегальна підприємницька діяльність була абсолютною нормою в усіх пострадянських країнах. Що тут скажеш, час був такий. Вже дуже потрібно було побудувати нову ринкову економіку, а іншого шляху, минаючи тимчасовий беззаконня, в таких умовах не уникнути.
Але цей період, як і будь-який інший, пройшов. Впевнене витіснення дрібних підприємств великими компаніями і корпораціями, поступове зникнення готівки як засобу взаєморозрахунків, чітка структуризація і автоматизація більшості бізнес-процесів, нарешті, жорстка діяльність контролюючих органів…
Все це говорить про одне – майбутнє, найімовірніше, за легальним бізнесом. Вже зараз підприємницька діяльність, трохи виходить за рамки «бабуся, яка торгує насінням», не будучи офіційно оформленою, доставляє масу проблем. Що вже говорити про бізнес з серйозними амбіціями…
Чому ж в Україні фрілансери опираються неминучого прогресу? Звичайно ж, через нестачу інформації. Оформлення підприємницької діяльності чомусь у всіх асоціюється тільки з мінусами. Це, по-перше, необхідність сплати податків, по-друге, регулярна паперова тяганина.
Є ще й третя, набагато менше афішована, причина. Перекладач, який пропонує свої послуги в статус приватного підприємця, вступає з замовником офіційні трудові відносини. А це накладає підвищену відповідальність за якість виконаної роботи, що дуже невигідно псевдопереводчикам та іншим некомпетентним виконавцям.
Тобто, якщо раніше найстрашнішим покаранням за зірваний замовлення або низька якість була елементарна невиплата гонорару, то, оформивши ПП, доведеться ще й відповідати за сам факт невиконання договору.
Щоб побачити загальну картину, розберемо ці мінуси і додамо до них плюси:
– Податок. Що краще: заробити 100$, не витративши ні цента, або заробити 200$, витративши при цьому 50$. У першому випадку заробіток 100$, у другому – 150$. Приблизно та ж ситуація і з оподаткуванням. Регулярно сплачуючи податку частину свого заробітку, дохід професійного перекладача починає рости. Адже йому відкривається доступ до роботи з державними структурами і великими фірмами. Справа в тому, що 90% цих підприємств цілком обґрунтовано вважають за краще працювати виключно офіційно.
– Ведення бухгалтерії. Мабуть, єдина реальна проблема. Людині, незнайомому з цим процесом, буде непросто самому розібратися із заповненням декларацій і т. д. Часто для першого разу залучається фахівець, а потім вже перекладач і сам починає вникати. Це схоже заповнення квитанцій про сплату комунальних послуг: достатньо один раз побачити, як це робить хтось інший. Для підтвердження цих слів можна зайти на один з російських перекладацьких форумів, на яких колишні фрілансери діляться своїми враженнями та отриманими знаннями про процес оформлення ПП (в російському варіанті – ІП).
– Підвищена відповідальність. Тут і говорити, загалом, не про що. Професіонал і так завжди відповідає за якість своєї роботи, а всі інші будуть поступово відсіюватися. Крім того, як забувається зворотна сторона медалі. Офіційні договірні відносини накладають ті ж зобов’язання і на замовника, а саме гарантії з оплати праці і за термінами цієї оплати.
– Зручність. Всім без винятку бюро перекладів вигідніше і просто зручніше співпрацювати офіційно. Тут дуже багато нюансів, але так воно і є.
Вигоди. Офіційний дохід, можливість отримання кредитів, облік стажу роботи, пенсійні відрахування і т. д.
Як бачимо, плюсів однозначно більше, і незабаром перекладачі самі це зрозуміють. А нам залишається лише дочекатися цього часу.
Автор: Олексій Жерновенков
Керівник відділу позаштатних перекладачів Гольфстрім
Джерело: Бюро перекладів-Гольфстрім