Під знаком пацифіка

Музика жива навіть в період кризи, а для деяких, саме в самі складні моменти, вона стає можливістю знайти себе і не дати собі зламатися. І хоча декого це може здивувати, але і в наш нестабільний час багато, начебто забуті колективи, повертаються на сцену і навіть виявляються, як і раніше, актуальними.
Однією з таких команд, выплывших з небуття, стала група «КаФе». З одного боку, рок-романтиків ніхто начебто і не забував: все так само крутиться на радіостанціях пісня любителів білих ночей і розвідних мостів – «Товаришу сержант», проте хто її написав і виконують, знають небагато. А дехто навіть плутає їх з іншими, нібито схожими, виконавцями.
Втім, це лише означає, що ці люди десять років тому не цікавилися вітчизняної рок-музикою.
Нарівні з іншими відомими колективами група «КаФе» успішно виступала у багатьох концертних залах, гастролюючи по всій Росії, де незмінно завойовувала серця публіки. Трохи сором’язливі добрі пісні були схожі на світло затишній настільної лампи, серед сутінкових і депресивних настроїв, властивих російському року. В тексти композицій вплетені виключно позитивні настрої: тут і любов, і подорожі автостопом з гітарою на спині, і танці в клубах і все, про що можна помріяти «в старому кафе на Садовій».
З незрозумілої, однак, причини, досі на слуху тримається досить-таки хуліганський «Товаришу сержант». Створюється враження, що останні десять років слухачам стало зовсім не до романтики. І зараз музиканти «КаФе» беруться довести, що подібна тематика укупі з якісними мелодіями необхідна на вітчизняній сцені в будь-який час і будь-якого слухача.