Підла господиня в готелі і її муженек

Дамська скупість…Ця розповідь оповідає про старій російській народній приказці, що рити іншому яму небезпечно для себе самого, хоч розповідь родом з феодальної Японії.
Заглянув одного разу в сільську готель один мандрівник. За спиною у нього був великих розмірів рюкзак, в якому знаходились товари. На його біду господиня готелю була дуже жадібною жінкою. Побачивши мішок, вона відразу стала уявляти, що скоро він стане її власністю. Препроводив мандрівника в його спальню, вона тут же помчала до чоловіка дізнаватися, як же тюком заволодіти.
– Не тривожся, мамо, – сказав той. – Травички йому особливої – мега додай в харчі, але перш за її треба нарвати. Ця сама травичка пам’ять «забирає». Скуштує він нашої їжі і можна вважати, що пакунок наш – він обов’язково його забуде, ось побачиш.
Так і вчинила господиня: нарвала в саду траву, відварила її і додала у вечеря торговця. Впоралася з усім і подала подорожньому.
Абсолютно нічого не помітив особливого торговець, коли їв вечерю. Дуже супутнику після вечері спати захотілося – голова стала кружляти і кров до обличчя прилила. Він поспіши до себе, де одразу ж заснув. Рано вранці він прокинувся, голова, звичайно, ще боліла – він зібрав свої речі і пішов далі своєю дорогою.
Невгамовна господиня не могла дочекатися, коли ж гість покине їх – тільки він за двері, як вона кулею в його кімнаті виявилася, щоб його забрати. Нічого не вдалося господині виявити в кімнаті, хоча вона обшукала в ній все. Але такий «непримітний» і «невеликий» мішок вона так і не знайшла. Сокрушенная «до не можна», вона попрямувала до чоловіка.
– Ти наплутав чого-то – дарма я все метушилася. Не допомогла твоя травичка! Нічого не залишив нам цей мандрівник.
– Покинь, стара! Я тобі кажу – хто з’їсть цієї травички, неодмінно щось повинен забути! Ну, що ти сидиш? Йди, я тобі кажу, йди! Неодмінно знайдеш.
Та кинулася за вказівкою чоловіка знову шукати – тільки марно все було – вона нічого не знайшла і на цей раз. Метушилася, метушилася, але раптом зупинилася й завмерла. Шмякнула себе по лобі і на все горло прокричала:
– Забув! Що ж робити – забув!..
На дикий ор дружини чоловік відреагував одразу прибіг щодуху.
– Ну, не барися, дорога, що ж він забув?
– За нічліг і їжу заплатити він забув!..
Інша стаття з того ж сайту: “Про трьох кмітливих солдатів і здоровенного бичка”.
Сергій Овчинников (Цей )