Створення музики на комп’ютері

Першими секвенсорами можна назвати, мабуть, стародавні шарманки, оскільки в них був реалізований основний принцип сучасних музичних програм: один раз записав або ?виготовив“ мелодію з акомпанементом – багато разів її воспроизводи. Навіщо мучитися, вивчати нотну грамоту, годинами відточувати майстерність, коли можна купити готовий ящик з набором хітів і просто крутити ручку? Може, тато Карло в юності влаштовував всесвітні концертні тури і збирав стадіони – першоджерела про це мовчать… У всякому разі, видно, що попит на подібну продукцію з’явився не вчора, значить, і залишиться надовго.
У 70-ті роки ХХ століття секвенсором стали називати синтезатор, у якого можна було запрограмувати послідовність кількох нот. Найчастіше це були різні варіанти розкладених арпеджіо. Музикант брав на такому синтезаторі акорд, а секвенсор починав ?полоскати“ його по всьому діапазону. Іноді музиканти ухитрялися синхронізувати темп цих ламаних арпеджіо з темпом п’єси.
Трохи пізніше в одноголосих аналогових синтезаторах з’явилася можливість запрограмувати невеликий (один-два такти) мелодійний малюнок. Зазвичай він використовувався для створення басової чи солирующей партії і повторювалась стільки разів, скільки вистачало ?нахабства“ у аранжувальника. Керуючи різними регуляторами і перемикачами, музикант міг в реальному часі впливати на тембр і малюнок секвенції і, таким чином, наближати ?аудіо калькулятор“ по виразності до ?живих“ інструментів.
Створення музики