Світова економічна криза – риба гниє з голови

Приходить єврей до рабина, і каже:
– Ребе, мені так погано, дружина не радує, діти в школі погано вчаться, бізнес не клеїться, підкажіть що робити.
– Напиши плакат “Так буде не завжди” і повісь його над входом в будинок.
Проходить місяць, щасливий єврей приходить до рабина й каже:
– Все налагодилося і в бізнесі і з дружиною все добре, діти п’ятірки стали приносити зі школи, може бути зняти табличку?
– Та хай поки ще повисить.
Люди не вірять у зміни. Так вже вони влаштовані. Якщо все погано – то незрозуміло, як може стати краще. Якщо все добре – то навіть не віриться в те, що може щось змінитися. Якщо небо чисте, а ти говориш людині: «візьми парасольку» – у 90% випадків він тебе не послухає.
Майже через місяць після того, як лопнули великі банки, і з іпотечної кризи в США почалася фінансова криза, багато офісні працівники продовжували говорити, та все це нісенітниця, верхівку торкнеться, а нас не торкнеться. Пішли перші звільнення – те ж саме, – «це звільняють баласт, їх і так через деякий час вигнали». І поки криза не торкнулася так чи інакше кожного другого жителя – він залишиться в свідомості «пугалом», ще надто далеким, щоб робити якісь дії.
А коли він торкнеться – робити що-небудь буде пізно. Тому що машина економіки і держави – инерционна з точки зору підготовки і миттєва з точки зору результату. Можна довго ліпити скульптуру, але вона буде закінчена в один момент останнього штриха майстра. І так само довго можна їздити на машині, але зламається вона моментально в один прекрасний момент.
Так що ж означає кризу в США? Скільки часу ще проїде ця американська машина на доларовому паливі? Зараз все ще вірять у долар, в те, що він залишиться міцною світовою валютою. Але чи це так?
Те, як їде машина, залежить від механіка і водія.
Куди – від господаря. Як таксі. Хто платить, той і музику замовляє.
Так вже світ влаштований, що світом правлять гроші, і саме гроші насправді є паливом для світової економіки. Механік і водій – це, наприклад, президент, який визначає внутрішню економіку країни (лагодить машину), і визначає її зовнішню політику (куди їдемо).
Але хтось точно платить за бензин – випускає долари і прискає їх в економіку. І говорить при цьому – нічого, їдемо поки, потім розрахуємося.
І в основному гроші представлені доларом. У доларах проводиться 70% міжнародних розрахунків, в доларах купується реальне паливо – нафта, в доларах видаються кредити, і до долара прив’язано безліч більш дрібних національних валют.
На даний момент США виробляють близько 20% світового ВВП. А споживають близько 40%, тобто в два рази більше. Таким чином, вся економіка в цілому «висмоктує» світові ресурси і займає грошей ще і ще, щоб жити на звичному рівні забезпеченості.
далі Як пережити кризу…