Знайомство з поезією В’ячеслава Нестерова

Один мій хороший друг нещодавно нарешті-таки закінчив свій
проект, присвячений віршам. Він випустив електронну версію
свого надрукованого збірки віршів
«Нескінченність». Якщо вам не чужа поезія: ви
пишете або просто любите читати вірші, вам безумовно потрібно
відвідати сайт поезії В’ячеслава Нестерова. Звичайно,
схожих сайтів багато, але не всі вони зроблені з душею і
креативом.
Зізнаюся чесно, я в принципі не люблю вірші.
Мені по душі тексти написані інформативно, а не
емоційно. Але, почитавши цей збірник, я виразно побачив
талант автора. Як у музиці ноти різних тривалостей,
розставлені в певній послідовності, створюють
ритм і мелодію, так само і у віршах – слова, у звичайній
мови, не привертають до себе уваги, створюють унікальну
атмосферу і відчуття практично музичного ритму. Що би
відчувати і створювати такий ритм, безперечно, потрібен
талант. І, повинен сказати, що у автора цієї збірки він
є.
Знову ж таки, повторюся, я не є тонким
поціновувачів віршованого мистецтва, мені ближче музика (від
я і провів таку паралель) або образотворче мистецтво. Хоча, в якому напрямку людина не виявляв б
себе, відчуття гармонії, цілісності твору і почуття
такту будуть видні в кожному його творі.
Оцінити
Інтернет версію збірки «Нескінченність» набагато
краще, почитавши його самим, ніж спираючись на моє
суб’єктивна думка. Що б я не говорив, завжди знайдуться
люди, які думають інакше. На сайті є можливість, як
додавати відгуки до написаних автором творів, так і
публікувати свої (після реєстрації). За вірші можна
голосувати, таким чином, присвоївши йому певний
рейтинг. Найкращі вірші будуть висічені на …
камені…жарт. Мета цього Інтернет ресурсу – створення
інтерактивного середовища для підтримки поетичної атмосфери
серед людей, яким це до душі.
І, наостанок процитую
фрагмент вірша, який як ніколи актуальний зараз,
холодної сірої зими:
Нехай це сіра, дощова
зима
Влаштує знову ностальгію флегматично.
І мої думки
кинуться в бігу,
За тим, щоб бути з тобою
безмежно…
Приходить відчуття з краплями дощу,
Огорнувши від буденних турбот,
В мінорній пісні грудня,
Я
відчуваю всю тонкість її нот.
поезія В’ячеслава Нестерова