Чи раділи радянські люди морю і сонцю
Люди в СРСР повинні були не тільки старанно працювати, але і якісно відпочивати. Адже потрібно відновлювати сили, щоб потім приступати до роботи з ще більшою енергією. Напевно, після гарного відпочинку віра в світле майбутнє тільки міцніла.
однак з тих пір пройшло вже чимало часу. І сучасні молоді люди, надивившись відеороликів про закордонні подорожі, зовсім нічого не знають про те, яким був відпочинок в СРСР. А хто може розповісти краще, ніж самі відпочиваючі?
«за радянських часів, коли мені було 20, отримав я безкоштовну турпутівку Одеса — Батумі — Одеса на теплоході на 30 днів. Причому жив я на той час в Ташкенті, і на дорогу в Одесу і назад (через Москву) гроші мені виділяли в профспілці. Коли навчався заочно в Інституті, то два рази на рік брав путівки до місцевого Будинку відпочинку. Ціна путівки становила 7 рублів і 20 копійок. А зарплата була 170 рублів».
«пізніше їздили всією сім’єю в Киргизію на озеро Іссик-Куль теж за путівкою. Так, місяць відпочинку для мене, дружини і дочки обходився в 20 рублів + 10 рублів на дорогу в обидві сторони. Ось така доступність. А сьогодні при середній зарплаті в 30 тисяч у скільки обійдеться відпочинок з сім’єю в Туреччині або Єгипті?”
безкоштовні путівки на відпочинок в СРСР
«у 1985 році мені дали путівку в Трускавець. Причому не просто давали, а прямо благали, щоб я їхала. Говорили, що якщо відмовлюся, то путівка згорить. Я тоді ще в педучилищі вчилася. У підсумку поїхала на 28 днів, оплачувати потрібно було тільки дорогу. Якщо правильно пам’ятаю, у вересні це було».
«де зараз безкоштовні путівки видають? За останні 25 років нікого не знаю, хто їх би отримував. А ось ми від свого заводу тоді отримували путівки хоч і не на море, але на Волгу їздили. Там надавався будиночок на всю сім’ю на 21 день. Діти мої їздили на місяць (а іноді і на 2 місяці) щоліта на річку Ведмедицю. Обходилося це в 12 рублів, а після народження третьої дитини і зовсім стало безкоштовним. Причому ще й за гарне навчання отримували безкоштовні путівки в “Орлятко” на море”.
«Пам’ятаю, як з другом ми в інститутському профкомі отримували пільгові путівки в якийсь Чорноморський санаторій. Обійшлися вони нам в близько 15 рублів при Стипендії в 40 рублів. Туди добиралися поїздом (близько 5 рублів), повертатися вирішили літаком (на зразок 13 рублів). Причому, пам’ятаю, що стипендію давали на все літо (по 120 рублів)».
«у підсумку ми і на місці витрачали, на атракціонах каталися, напої місцеві купували, в кіно і на дискотеки ходили. Але коштувало це все копійки. І від стипендії більша частина залишилася. Ми потім без проблем до осені дотягли”.
чи все так добре було?
«я був членом профкому, і 8 років ці самі путівки розподіляв. Дадуть тобі 20 путівок на 200 випускників, і роби що хочеш. Хоча так, трудящим потрібно було сплатити лише 33% вартості, а решту оплачувала ПРОФСПІЛКА. Але на всіх бажаючих катастрофічно не вистачало”.
«щоб тобі цю путівку дали, потрібно було писати в профком заяву, володіти при цьому кришталевої трудовою дисципліною, значитися в профспілці. І навіть при всіх цих достоїнствах була велика ймовірність, що відмовлять. Путівки частіше потрапляли до рук ветеранів виробництва та активістів. А якщо і дають, то одній людині. Дружину або тещу з собою не візьмеш. Але мені за всі 35 років роботи жодного разу ця нещаслива путівка так і не дісталася».
інформація про відпочинок в СРСР попадається різна. Хтось з вдячністю згадує колишні часи, розповідаючи, як прекрасно йому вдавалося відпочивати на кращих курортах величезної країни за сущі копійки. І спогади таких щасливчиків дійсно приємно і цікаво читати. Адже перші враження від моря, гір або інших незвичних пейзажів назавжди залишаються в пам’яті.
але разом з тим вистачає відгуків і від тих, хто зберіг не найкращі спогади про відпочинок за радянських часів. Як правило, тут говорять про недоступність путівок кожному роботязі (хтось за все трудове життя отримував путівку раз, або і зовсім не отримував). А якщо і отримували — то не в кращу пору року.
А як було насправді? Поділися своїми спогадами про відпочинок в СРСР.