Через 37 років NASA запустило двигуни космічного корабля “Вояджер-1

“Вояджер-1” – єдиний створений людиною об’єкт, який перетнув кордон нашої Сонячної системи у міжзоряний простір. Запущений у 1977 році, він несе привіт з планети Земля та деяку інформацію про наш маленький блакитний мармур. Протягом останніх чотирьох десятиліть, пролітаючи повз Юпітер і Сатурн і, врешті-решт, виходячи у безкраї простори космосу, він використовував крихітні двигуни, щоб розташувати свою антену так, щоб мати змогу зв’язатися із Землею.

З 2014 року інженери Лабораторії реактивного руху (JPL) помітили, що штатні двигуни апарату, відомі як двигуни управління орієнтацією, за цей час погіршилися і стали менш ефективними.

Інженери почали вивчати можливість використання вторинних двигунів, так званих маневрових двигунів управління траєкторією, які розташовані ззаду на зонді. Вони ідентичні первинним двигунам управління, але проблема полягала в тому, що вони не використовувалися з 1980 року, коли космічний апарат пролетів повз Сатурн.

• Космічний телескоп “Хаббл” зняв надзвичайно пухнасту галактику
• Дивіться, як NASA скидає капсулу з висоти 1200 футів для тестування системи повернення зразків з Марса
• Місяць, Марс і не тільки: NASA продовжує 8 планетарних місій

“Екіпаж “Вояджера” відкопав дані десятирічної давності і вивчив програмне забезпечення, яке було закодовано на застарілій мові асемблера, щоб переконатися, що ми можемо безпечно протестувати двигуни”, – сказав Кріс Джонс з JPL.

“Вояджер-1” знаходиться на відстані близько 13 мільярдів миль, і радіосигнали проходять між космічним апаратом і Мережею далекого космосу тут, на його рідній планеті, приблизно за 10 годин. 28 листопада команда надіслала інструкції далекому космічному кораблю для запуску вторинних двигунів. Через 19 годин 35 хвилин вони отримали відповідь.

Вторинні двигуни спрацювали бездоганно, зорієнтувавши зонд саме так, як і сподівалися вчені. “Команда “Вояджера” з кожним наступним етапом випробування двигунів ставала все більш схвильованою”, – сказав Тодд Барбер з JPL. “Настрій був пов’язаний з полегшенням, радістю і недовірою після того, як ми побачили, як ці добре відпочилі двигуни підхопили естафету, ніби й не минуло жодного часу”.

На жаль, вторинні двигуни потребують енергії для забезпечення тепла для роботи – обмежений ресурс крихітного зонда. Коли їхньої потужності буде недостатньо для забезпечення тепла, космічний апарат переключиться на основні двигуни. Керівник проекту “Вояджер” Сюзанна Додд сказала, що новий обхідний шлях продовжить життя проекту “Вояджер-1” на два-три роки.

Аналогічний тест інженери планують провести і на “Вояджері-2”, який був запущений раніше за свого близнюка, але все ще перебуває в межах нашої Сонячної системи. Очікується, що він вийде у відкритий космос протягом наступних кількох років.

Пройде ще чимало часу, перш ніж обидва зонди отримають

Source: digitaltrends.com