Чому час від часу вам потрібно голодувати
Голодування здатне продовжити життя. Вчені не тільки довели це, але і знайшли можливе ліки від старості, що зберігає працездатність мозку.
Про високої залежності тривалості життя від різних практик голодування сперечаються з незапам’ятних часів. У сучасному світі науки і техніки інтерес до цієї теми тільки збільшився. І ось вже кілька об’єктивних досліджень підтвердили зв’язок між відчуттям голоду (на біохімічному рівні) і довголіттям.
Однією з найбільш наочних стала робота Mouse Study: When It Comes To Living Longer, it’s Better To Go Hungry Than Go Running групи німецьких зоологів під керівництвом Дерека Хаффмана (Derek Huffman). До цього було відомо, що миші, які регулярно «займаються спортом», живуть довше представників контрольної групи, які не так активні, зате отримують те ж харчування, що й перші. Справа в тому, що фізичні навантаження перешкоджають розвитку деяких захворювань. Відповідно, у активних мишей збільшується тривалість життя.
Але якщо миші з контрольної групи (які не займаються спортом) замість стандартного для всіх випробовуваних меню отримували скорочені порції, вони жили помітно довше, ніж фізично активні.
Хаффман з’ясував, що вся справа в рівні інсуліноподібний фактор росту 1 (IGF-1). Цей білок бере участь у регуляції клітинного росту і відіграє важливу роль у процесі старіння. У мишей-ненажер його рівень підвищується, а молекули ДНК руйнуються. У тварин-спортсменів IGF-1 мало, але є ушкодження тканин або молекул ДНК. Голодування уповільнює процес руйнування молекул ДНК, тому тестова група фізично активних і голодуючих мишей опинилася в лідерах за тривалістю життя.
Існують і інші досліджені вченими аспекти голодування. Так, Вальтер Лонго (Valter Longo) і його колеги з Університету Південної Каліфорнії виявили Fasting triggers stem cell regeneration of damaged, old immune system , що голодування робить позитивний вплив на імунітет. Протягом півроку піддослідних мишей час від часу позбавляли їжі на 2-4 дні. Це призводило до різкого зниження числа лейкоцитів у крові. При нормалізації раціону рівень імунних клітин не тільки відновлювався, але і зростав у порівнянні з попереднім.
А ось дослідження, проведене за участю кількох онкохворих, показало, що під час голодування організм з’їдає не тільки запаси поживних речовин, накопичені у вигляді жирової тканини, але і частина лейкоцитів. Однак зникнення старих імунних клітин сприяє активації стовбурових клітин, вони починають ділитися і генерувати нові лейкоцити. Молодше і сильніше колишніх.
До речі, цей експеримент також показав зниження у голодуючих кількості IGF-1, що відповідають за старіння організму і появу ракових клітин (приблизно).
Інша гіпотеза говорить, що дефіцит калорій активізує певні гени, відповідальні за зношення організму. Група вчених з Університету Вісконсіна на чолі з Річардом Вейндрахом (Richard Weindruch) провела Caloric Restriction Delays Disease Onset and Mortality in Rhesus Monkeys відповідне дослідження, використавши в якості піддослідних макак-резусів. Половина мавп вже 10 років отримує низькокалорійний раціон, друга половина харчується нормально. Тварини на низькокалорійній дієті важать на 30% менше, мають на 70% менше жиру в організмі і низький рівень інсуліну. На даний момент живі 90% мавп. У контрольній групі, що живиться нормально, удвічі вище рівень смертності від старечих захворювань начебто зупинки серця і діабету, і живі тут тільки 70% макак.
Вчені з Массачусетського технологічного інституту, які працюють під керівництвом професора Леонарда Гуаренте (Leonard Guarente), встановили Una proteina que promueve la longevidad tambien parece proteger contra la diabetes , що ген, відповідальний за подібний результат, — SIRT1 — є сполучною ланкою між обумовленим голодуванням довголіттям та механізмом виведення холестерину з організму. Низький рівень кодованого ген SIRT1 білка в клітинах мишей призводить до накопичення холестерину. Голодування, підсилює активність SIRT1, може знижувати ризик розвитку пов’язаних з холестерином захворювань начебто атеросклерозу і хвороби Альцгеймера.
Нещодавнє дослідження Increased ghrelin signaling prolongs survival in mouse models of human aging through activation of sirtuin1 японських учених з Університету Кагосимы підтвердило все більш ранні припущення і встановило, що старіння залежить від концентрації гормону голоду греліну. Він впливає на SIRT1, уповільнює процес старіння тіла і мозку мишей. Так, збільшивши вироблення греліну у лабораторних мишей і активізувавши SIRT1, вчені змогли продовжити життя гризунів. Заблокувавши вироблення гормону, тварину вдалося зістарити.
Для цих маніпуляцій з грелином вчені використовували народне японський засіб риккунсито (rikkunshito), яке виготовляється з коренів рослини Atractylodes lancea. Це зілля дали мишам з мутаціями, ускорявшими процес старіння. Прийом риккунсито продовжив гризунам життя на 10-20 днів для одного набору генів і на 100-200 днів — для іншого.
Читайте також
??
Як короткострокове голодування здатне змінити ваше тіло і пам’ять
Чому голодувати час від часу корисніше, ніж постійно обмежувати калорії
Що таке сухе голодування і чи варто пробувати