Дослідники знайшли спосіб прискорити 3D-друк у 100 разів за допомогою світла

Чи достатньо ви дорослі, щоб пам’ятати збільшення швидкості, коли ви вперше перейшли з матричного принтера на лазерний принтер? А як щодо того, коли ви перейшли з комутованого інтернету на широкосмуговий? 3D-друк може отримати такий же сейсмічний приріст швидкості завдяки новаторським дослідженням, які проводяться в Мічиганському університеті.

Там дослідники винайшли новий метод 3D-друку, який до 100 разів швидший за звичайні процеси 3D-друку. Це потенційно може стати трансформаційним для використання адитивного виробництва у великомасштабних тиражах, на відміну від одноразових прототипів.

“Ми продемонстрували можливість затвердіння рідкої смоли за допомогою однієї довжини хвилі світла, одночасно запобігаючи затвердінню смоли шляхом накладення світла іншої довжини хвилі”, – розповів Digital Trends Тімоті Скотт, доцент кафедри хімічної інженерії Мічиганського університету.

Підхід дослідників до 3D-друку є варіацією звичайного методу стереолітографії (SLA). Цей метод 3D-друку передбачає проектування двовимірного зображення на фотореактивну рідку смолу для створення певного твердого шару. Потім вони можуть бути складені, щоб створити тривимірний об’єкт. На жаль, за словами дослідників, SLA може бути “болісно повільним”, коли справа доходить до друку. Це пов’язано з етапом розділення і заправки, який супроводжує затвердіння кожного шару.

У новому підході, однак, дослідники придумали, як використовувати два джерела світла, щоб контролювати, де смола застигає, а де залишається рідкою. Це дозволяє застигати смолам у більш складні структури – в тому числі створювати 3D-скульптуру всього за один постріл, а не як серію 2D-шарів у поперечному перерізі.

“[Для усунення цього обмеження] ми застосували наш двохвильовий підхід, де один промінь світла використовувався для запобігання застиганню смоли на проекційному вікні, в той час як другий промінь світла може проникати глибше в рідину і застигає смолу подалі від вікна [куди потрапляє світло]”, – розповів нам Марк Бернс, професор інженерії ім. Т.С. Чанга з Мічиганського університету. “Цей процес залишає рідину в зазорі між затверділою частиною і проекційним вікном і усуває необхідність в трудомісткому відділенні і заправці, таким чином дозволяючи безперервний друк на дуже високих швидкостях”.

Скотт сказав, що наступним кроком у дослідженні буде розширення палітри смол, що включатиме різні хімічні склади і вдосконалені механізми.

Source: digitaltrends.com