Вчені винайшли клей для органів тіла людини

Вчені розробили новий клей, що може утримувати разом краю рани на внутрішніх органах.
Речовина складається переважно з автогенного білка еластину і при світловому впливі утворює високоеластичний шар, завдяки якому краще заживають ті ділянки, які важко оперувати звичайними методами – наприклад, на серці або легенів. Новаторський пластир для тканин вже протестували на свинях. Тепер повинні відбутися тести на людях.
Щоб закрити рани на внутрішніх органах, хірурги зазвичай використовують скребки і дроти. Однак на деяких органах (зокрема легенів або серце) такі процедури – справжній виклик. Адже ці тканини постійно рухаються: вони розтягуються, то скорочуються і розслаблюються. Також не завжди вдається повністю закрити рани на згинах – і з часом шви розходяться.
Щоб вирішити цю проблему, учені протягом довгого часу досліджували, який захисний шар краще б тримався і простіше наносився на пошкоджені ділянки тканини. Важливий крок на цьому шляху зробила команда на чолі з Назімом Аннабі (Nasim Annabi) з Північно-Східного університету в Бостоні.
У пошуках відповіді дослідники експериментували з білком, який присутній в людському організмі – еластином. Молекула належить до так званих структурних протеїнів і зокрема, відповідає за здатність розширюватися шкіри, легенів і великих кровоносних судин зразок аорти.
У своєму винаході вчені з’єднали попередника еластину, тропоеластин, з молекулою, називається ангідридом метакрилової кислоти. Завдяки цій речовині тропоеластин реагує на ультрафіолетове випромінювання. У цьому розчині різні протеїнові молекули об’єднуються в полімери – виникає високоеластичний гідрогель.
Незадовго вчені продемонстрували гель, який назвали «MeTro» і застосовували переважно на серцевих клітинах і як клей до ран. Під час актуального дослідження вони експериментували з різними сполуками гелю. Мета: виробити клей, що має еластичні властивості різних тканин і не втрачає здатності до склеювання через вплив рідин, зокрема крові.
Оптимізовано до різних тканин клей для ран Аннабі з командою протестували спочатку на щурах. За допомогою гелю вчені успішно лікували артерії, дірки в легенях, не користуючись додатковими шкребками або голками. Потім тканинний пластир довів свою придатність на свинях, що мали складні рани в легенях, а їх анатомія дуже схожа на людську. Виявилося, що гель витримує навантаження при легеневому розширенні краще, ніж зараз доступні захисні матеріали.
«Добре, що “MeTro” ефективно закриває рани і завдяки світловому впливу відразу утворює дуже стабільний шар», – розповів Аннабі. В експерименті пластир залишався на рані до тих пір, поки не завершувався процес загоєння. Потім речовина повільно розкладалася, не залишаючи отруйних залишків.
Вчені сподіваються, що «MeTro» одного дня згладить наслідки операцій, а також буде застосовуватися як засіб першої допомоги в екстремальних ситуаціях, наприклад на місцях нещасних випадків або в регіонах збройних конфліктів.
«Ми на тому етапі, коли можемо випробувати нашу розробку на людину. Я сподіваюся, що “MeTro” вже скоро буде рятувати людські життя», – констатує співавтор дослідження Ентоні Вейс (Anthony Weiss) із Сіднейського університету.