Звідки брати енергію в стані стресу

Ці поради допоможуть знайти сили на те, щоб працювати багато і довго, продовжуючи при цьому жити, а не існувати.
Про work-life balance деяким з нас краще не нагадувати: б впоратися з валом робочих завдань, які вганяють у депресію своєю кількістю і стислими термінами. Авральний режим може бути способом життя недовго. Рано чи пізно постійний стрес виснажує всі запаси енергії. Їх потрібно поповнювати, причому безперервно, щоб не давати збоїв, не зриватися і в цілому кожен день відчувати підйом сил, а не занепад.
Складання списків, використання менеджерів завдань — все це допомагає, коли потрібно привести справи в порядок тут і зараз. Але для довготривалих результатів потрібен інший підхід. Спробуйте слідувати декільком перевіреним принципам. Завдяки їм буденний стрес перестане віднімати всі сили.
Не планувати справи, а встановити розпорядок дня
Кожен, хто в дитинстві займався балетом, ходив у художній гурток чи навчався в музичній школі, не з чуток знає, що таке регулярна практика. За розкладом доводиться повторювати не лише одні і ті ж па, одні і ті ж мелодії, але і сам процес. А саме — вправлятися.
Набагато легше робити це в чітко встановлений час, ніж кожен день заново вирішувати, скільки на цей раз позайматися. Інакше набагато більше часу піде на щоденне планування, ніж на саму роботу над тими або іншими завданнями. Тому подбайте про те, щоб і в дорослому житті мати розклад. Щоб майже завжди з точністю до 99% знати, яким буде ваш розпорядок дня сьогодні, завтра і післязавтра.
Чим менше невизначеності, тим менше витраченого даремно часу.
Правда, непередбачені обставини — той самий, що залишився 1% — все одно варто впускати у своє життя. Іноді це вихідні і свята, які є приводом для радості (і, відповідно, знімають стрес). Іноді — робота допізна і раптова поява додаткових завдань. Так чи інакше, це привносить у щоденну рутину трохи різноманітності.
До речі, суворе розклад також допомагає зрозуміти, коли рівень стресу зростає. Саме в такі періоди не заплановані раніше справи порушують звичний уклад життя. Завдяки цьому буде легше і визначити «вогнища загоряння», і впоратися з ними, щоб якнайшвидше повернути все на свої місця.
Розставляти пріоритети
Звалювати на свої плечі побільше справ, переконуючи себе, що все встигнути цілком реально, це амбітно, але наївно.
У кожного свої пріоритети в житті, і їх треба ставити в главу кута, під них підлаштовувати свою повсякденність.
Коли в пріоритеті кар’єра, це означає, що саме їй і повинні бути підпорядковані багато інші аспекти.
Щоб бути успішними в роботі, багатьом недостатньо просто проводити в офісі необхідні 8 годин, а то й більше. Поряд з цим часом комусь життєво необхідні 8 годин сну: недосипати вони не можуть, інакше сил на роботу зовсім не буде. Іншим же потрібно регулярний спорт вранці: тренування заряджають енергією, після них працювати легше. Отже, саме ці звички мають бути в пріоритеті. Їх потрібно враховувати в першу чергу, складаючи свій розклад.
Коли в пріоритеті романтичні відносини або родина, відповідно, буденні звички повинні працювати саме на це. Тоді не буде стресу від того, що важлива частина життя з тих чи інших причин залишається без належної уваги.
Знати міру
Гретхен Рубін у книзі «Проект Щастя» ділить людей на два типи. Є «максимайзеры», які при прийнятті рішення не заспокояться, поки не розглянуть всі можливі варіанти і не оберуть серед них найбільш підходящий. А є люди зовсім іншого складу. Їм достатньо першої ж опції, яка відповідає їх критеріями.
Іноді навіть перфекціоністів потрібно придушувати свою сутність «максимайзера» і не обтяжувати себе надмірно. Особливо в ті періоди, коли рівень стресу зашкалює. Порушуючи розпорядок дня, коли тиск на межі, а розклад тріщить по швах, запитайте себе: що було б досить робити, щоб життя йшло своєю чергою, але не вибивала з колії надмірним навантаженням?
Виконати ті завдання, що в пріоритеті. Порадувати себе тренуванням або невеликою прогулянкою, щоб аврал після них вже не здавався кінцем світу. Ізолювати себе від подразників. Наприклад, не заглядати в скриньку перед сном.
Тим, хто звик вичавлювати з себе максимум, потрібно вміти зупинятися: робити досить, але не більше того.
Завдяки цьому збережеться і енергія, і мотивація, і готовність до вирішення нових ситуацій — передбачених і не дуже.