Pokemon GO як мірило якості смартфонів
Я граю в Pokemon GO. Та ні – мені анітрохи не соромно з цього приводу. І немає, я не виправдовуюся і не збираюся це робити, захищати гру і гравців або, навпаки, звинувачувати або доводити безпідставність критики – цього робити теж не буду. Це як з переглядом «Ігри престолів» – особиста справа кожного, і ніяк не привід для галасу в соцмережах.
Коли ти належиш до того покоління, яке пропустило і покемонів і тамагочі за вивченням Windows, прикладних програм, мереж, модернізацією і розгоном комп’ютерів, баталіями в Quake, WarCraft II та інші хіти тих часів, новий тренд абсолютно незрозумілий. Більш того, з часом я плутав покемонів і тамагочі, хоча, пам’ятаю, з останніми справу мав на правах крутого комп’ютерного гуру пояснював комусь із сусідів, на які кнопки треба натиснути, щоб твір китайських майстрів їв монохромне печиво і не так сильно дзижчав, пише Олексій Ліщук, журналіст TechToday
Так і було встановлено Pokemon GO, щоб не плутатися більше і заодно подивитися на новий тренд, яким би химерним він не здавався. До того ж тема доповненої реальності мене останнім часом дуже цікавила. Певний досвід гри в Ingress – попередника «кишенькових монстрів» – вже був, тому труднощів не виникло. З мінімальним азартом був спійманий перший десяток покемонів, після чого смартфон виключився, оскільки гра спустошив батарею в рекордний термін. Я зовсім не розраховував, що «швидко» виявиться настільки швидко. Тому гра наштовхнула на багато цікавих думок.
Перша: гра провела чіткий і надзвичайно наочний межа актуальності версій Android. Скажімо, в епоху Ice Cream Sandwich 4.0.x, коли система від Google стала дійсно масовою, пристрої на базі Android 1.6-2.1 вважалися вже неактуальним ломом. Тепер настав час стати ломом значній масі гаджетів з Android 4.2-4.3: мінімально актуальна версія, яка необхідна для покемонів, – це Android 4.4.х KitKat. Клеймо «застаріла версія» перестало бути чимось примарним. Тепер шанси на те, що нові та корисні програми не будуть працювати на морально застарілих (але повністю роботоздатних) гаджетах, буде тільки зростати.
Друга: для оцінки швидкодії гаджетів є чимало утиліт зразок AnTuTu або Vellamo, однак такі інструменти тестують основні параметри: можливості процесора, пам’яті, графічного чіпа, швидкість запису в пам’ять тощо. Такі тести недарма називаються синтетичними. Вони хоч і дають результати, які можна порівняти між собою, проте що саме може ховатися за тим чи іншим значенням – це вимагає довгого пояснення.
А ось Pokemon GO став таким собі лакмусовим папірцем, який наочно демонструє є ваш гаджет з вищої ліги чи такий собі пересічний «китаєць» другого сорту. Гра створює екстремальне навантаження на смартфон, і все приховане стає явним. Добре, гра не є мірилом щодо часу роботи від батареї. Але якщо смартфон не вимикається і не зависає – це показник якості. Не працює AR-режим – можливо, виробник девайса десь схитрував. Гра наочно продемонструє, ніж дешевий навігаційний модуль відрізняється від більш точного. В останньому випадку сигнал не буде губитися, позиція на карті не буде стрибати на півкілометра в різні боки, і маршрут буде фіксуватися набагато точніше. Наприклад, Pokemon GO і треккинговое додаток на одному смартфоні оцінювали пройдений шлях у 1,4 км, тоді як другий смартфон – старіше, але краще оснащеннее – повідомляв про 2 км пройденого шляху, що повністю узгоджувалося з даними Google Maps. Тому, якщо ваш гаджет без нарікань ловить покемонів – мої вітання, ваша покупка була дійсно вдалою.
Тому, зрозумівши це все, мій ентузіазм щодо покемонів майже затих. Тим більше, в грі присутня добре всім відома модель – PTW – «pay-to-win». Інакше кажучи, все побудовано таким чином, що для того, щоб отримати перевагу або прискорити розвиток, гравець повинен заплатити реальні гроші за віртуальні переваги. Як геймер старої школи, змусити себе до такого не зміг і не зможу.
Однак грати я не кинув. Тому що всякі розумні фахівці були праві: гра спонукає рухатися. Під час роботи з комп’ютером необхідно робити перерви. Всі це знають, і все це ігнорують. А ось Pokemon GO у разі, коли робота просувається без форс-мажору, – відмінний привід відірватися від комп’ютера і влаштувати прогулянку по парку, обійти навколо озера, правда, час від часу вдивляючись в екран гаджета.
Просто так прогулятися – складно, завжди знайдуться відмовки, щоб залишитися за комп’ютером. А от поєднати прогулянку і полювання на покемонів – інша справа. Три кола по 2 км в день – це вже дистанція. В моєму випадку модне явище змусило рухатися ще більше, раціонально проводити час за комп’ютером, знову і знову з цікавістю крокувати по знайомих місцях. Скільки це ще триватиме – невідомо, але зловживати грою не виходить, більше виходить рухатися, а рух – це життя.