Доля рідкісних мов

Відповідь криється саме в цієї самої глобалізації, а точніше-у відсутності такої в період до науково-технічного прогресу. А ще точніше було б сказати, що НТП дав можливість зароджується тенденції стрімко розвиватися, змітаючи на своєму шляху нежиттєздатні освіти.
В принципі, це приватний випадок проистекания будь-якого життєвого процесу, своєрідна оптимізація. Спочатку природа дозволяє організму розвинутися, обрости всілякими формами і модифікаціями, а потім жорстко відсікає ті з них, доцільність подальшого існування яких поставлена під сумнів діяльністю самого організму.
Яскравим прикладом служить, наприклад, людський орган апендикс: у примітивних організмів його не було, у доісторичних людей він був і виконував важливу функцію, сучасній людині він, загалом-то, ні до чого, а у наших нащадків такого органу, швидше за все, взагалі не буде.
Саме цей шлях пройшли всі мовні освіти з моменту виникнення вербального спілкування як такого. В центрах розвитку людської раси у людей з’являлася потреба у загальноприйнятому засобі обміну інформацією. Причому не для того, щоб поговорити по душах і обмінятися екзистенційними поглядами, а для набагато більш приземлених цілей: торгівлі (а спробуйте домовитися без єдиного слова) і продовження роду.
Розвиток торговельних відносин дало потужний поштовх до прогресування самої людини і його розумових здібностей. А вже ця обставина сприяло остаточному становленню того, що зараз відомо як основні мовні групи. Людство розвивалося, з’являлися перші держави, а разом з ними починали свою бурхливу діяльність товариші, яким ми і зобов’язані такою величезною кількістю мов. Мова йде про комерсантів-мандрівників і завойовників. Правда, найчастіше це були одні й ті ж люди (спочатку намагалися завоювати, якщо не виходило – поторгуватися), але для нашої теми це не так вже й важливо.
А ось що важливо, так це сам факт впровадження людей з однієї усталеної територіальної групи в іншу, що вело за собою неодмінне змішання їх мов і з часом поява нових (похідних).
Це був період виникнення і максимального розвитку мовних форм і утворень, у кожному куточку Землі їх було незліченна безліч. Але так не могло тривати вічно.
Великі і сильні держави ставали ще більше і сильніше, а маленькі – ще менше. Їх територію просто ділили між собою могутні імперії, природним чином знищуючи і усталені там мови. А там підоспів і кривавий період колонізації, який дозволив порівняно невеликим країнам насадити свою культуру воістину величезних просторах Америки і Африки.
За великим рахунком, цей процес триває і понині, хіба що більш гуманними методами. Остаточний удар завдало поява радіо, телебачення та Інтернету. Саме «завдяки» їм більшість школярів європейських країн-карликів воліли б вивчати англійську/німецьку мову замість державного (за результатами опитування).
Загалом же тенденція така: люди переміщаються по світу у пошуках кращої долі, поступово утворюючи так звані діаспори, своєрідні «держави в державі». І якщо великих країн (Італія, Німеччина) це поки що в мовному плані особливих неприємностей не доставляє, то в дрібних країнах культура діаспори потихеньку витісняє «хазяйську».
Рівнозначним фактором виступає все та ж торгівля, а точніше виробництво та імпорт/експорт. Тут все просто: основні гравці на світовому ринку задають тон у всьому, включаючи мову. Скажіть на милість, хто міг років тридцять тому передбачити тотальний тріумф на той момент відверто селянського (в поганому сенсі) Китаю і повсюдне вивчення зараз китайської мови? А адже причина тільки одна – сама вигідна ціна на товари широкого (і не дуже) споживання.
З перерахованого можна вивести приблизну формулу «выжываемости» мови в державі:
* Країна повинна бути досить успішною в політичному і фінансовому плані, щоб уникнути потужного відпливу носіїв мови в більш великі країни
* Суворий візовий режим і спеціальні умови для людей, які приїхали на навчання/заробітки (іншими словами: хочеш тут жити – вчи мову)
* Підтримка мови на державному рівні (ведення документації, обов’язкове вивчення в школах і т. д.)
* Якщо ж історично склалося так, що на території країни у вживанні знаходиться декілька мов, то це фіксується відповідними розпорядженнями і їм (мов) надається статус другої державної. Інакше (без присвоєння такого статусу) мова рано чи пізно зникне.
Але і тут є винятки. Взяти, приміром, Ісландію: по іншим пунктам є питання, але ось найперший не дотримується точно. Хто-небудь чув про фінансові або політичні успіхи цієї країни? Чи може про широко відомому експортованому товарі? У Прибалтиці хоч шпроти є, а тут що? Співачка Бьорк і фотографії гейзерів. Але в даному випадку мова скоріше варто вести про таке: сюди просто ніхто не в’їжджає з серйозними та масштабними планами, а підлих сусідів у Ісландії за визначенням бути не може (острів). І взагалі, це скоріше підтверджує правило.
Так які ж європейські мови залишаться?
Згідно з класифікацією «Червоної книги мов», складеної ЮНЕСКО, з відомих європейських мов під загрозою зараз знаходиться тільки білоруський.
Тобто, звичайно, найближчим часом йому навряд чи загрожує вимирання, але об’єктивних підстав для довгого і щасливого життя у нього немає.
Додається список відверто вмираючих або вже померлих мов, про існування 99% з яких середньостатистичний громадянин ніколи і не чув. Тут доречно згадати вельми цікавий рейтинг самих-самих рідкісних мов (він вже давно кочує в мережі з сайту на сайт). Достовірність деяких позицій перевірити дуже складно (та й потрібно), однак зміст зводиться до наступного: в даний момент на території планети Земля існують мови, кожним з яких користується менше 500 чоловік!
Список європейських мов, за долю яких переживати не варто (на думку ЮНЕСКО):
* Естонська
* Фінська
* Угорська
* Польський
* Чеська
* Словацька
* Словенська
* Сербохорватська
* Македонський
* Болгарська
* Українська (ну-ну…)
* Російська
* Литовська
* Латвійська
* Англійський
* Голландський
* Люксембурзький (??? без коментарів)
* Німецький
* Діалекти німецької (Австрійський, Швейцарський)
* Ісландська (а куди ж йому подітися)
* Фарерська
* Норвезька
* Шведський
* Данська
* Португальська
* Іспанська
* Каталонська (крім усім відомої області в Іспанії, ця мова, на секундочку, є державною в Андоррі)
* Французька
* Чотири діалекту італійської (венеціанський, тосканський, неаполітанський і сицилійський)
* Румунська
* Обидва діалекту Албанського (хоч про один хто-небудь чув?)
* Грецький
* Турецький
* Мальтійський
З приводу естонської та литовської мов ЮНЕСКО, швидше за все, помиляється. Принаймні, так стверджують інші оглядачі. Вся справа в тому, що в цих невеликих країнах перераховані мови не є абсолютно домінуючими, тому з жалем чекаємо їх появи в одному списку з білоруським.
Як же врятувати вмираючі мови? Все-таки у період стрімкої глобалізації національний колорит (а мова, безумовно, до нього відноситься) повинен зберігатися особливо ретельно.
Адже не за горами ситуація, коли півсвіту буде голосно і заливисто говорити по-китайськи, а інша частина відповідати їм по-англійськи і по-російськи (так, зовсім забув про хлопців з Ісландії: вони теж візьмуть участь у цьому святі життя).
Тут, звичайно, можна навести залізний аргумент: нам з вами в цю чудову пору, швидше за все, не жити. Але так міркувати – це вже, вибачте, як армія без солдата, тобто анархія і свавілля в чистому вигляді. Так от, прогресивно мисляча частина жителів нашої планети, а конкретно вчені одного з американських університетів, розробили (та не лише розробили, а ще й грошей в уряду вибили) проект по збереженню вмираючих мов. Робитися це буде шляхом створення електронних перекладачів, які будуть складати ще вцілілі носії цих мов за підтримки лінгвістів і програмістів.
Особлива цінність цього проекту в тому, що в результаті вийде не звичайний словник (який перекладає окремі слова), а електронний механізм побудови словосполучень і речень (не плутати з загальнодоступними on-line-перекладачами, цінність яких, м’яко кажучи, перебільшена), що якраз і є головною проблемою для виживання дрібних мов. До речі, цей проект запускався в 2002-2003 роках, тому вже найближчим часом можна очікувати конкретних результатів.
А до чого, власне, це все було? Просто інформація до роздумів. Так, ще одне. Перш ніж вивчити рідкісний мову, подумайте: а чи не будете ви через десять років одним з п’ятисот його гордих носіїв.
Джерело: Переводимо