Види, форми і методи фінансового контролю

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Це насамперед розробка, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств і установ, державних банків і корпорацій.
Системність контролю досягається комбінованим використанням його різних видів: логічного та математичного, документального і фактичного.
Джерелами інформації для документального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська, статистична звітність та інша документація.
Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об’єктів, що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і тощо), він не може бути всеосяжним через безперервність господарських операцій.
До основних способів документального контролю можна віднести:
формальну і арифметичну перевірку документів;
юридичну оцінку господарських операцій, відображених у документах;
суцільне і вибіркове спостереження;
оцінку законності і обгрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;
балансові ув’язування руху товарно-матеріальних цінностей
Прийоми фактичного контролю можуть бути підрозділені на три групи:
інвентаризація;
експертна оцінка кваліфікованими фахівцями дійсного об’єму та кількості виконаних робіт, обгрунтованості нормативів матеріальних витрат і виходу готової продукції;
візуальне спостереження при безпосередньому обстеженні складських приміщень, виробничих підрозділів, стану контрольно-пропускного режиму.
Серед форм фінансового контролю виділяють попередній, поточний і подальший контроль.
Передуючи проведення господарських та фінансових операцій, попередній контроль носить попереджувальний контроль. У цьому випадку перевіряються підлягають затвердженню і виконанню документи, які служать підставою для здійснення фінансової діяльності: проекти бюджетів, фінансових планів, кошторисів, кредитні і касові заявки.
Поточний контроль здійснюється в процесі здійснення господарських і фінансових операцій. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку, інвентаризацій і візуального спостереження, поточний контроль дає змогу регулювати швидко змінюються господарські ситуації, попередити втрати і збитки.
Наступний контроль охоплює весь обсяг господарської та фінансової діяльності організації, яка перевіряється. Подальший контроль, який відрізняється поглибленим вивченням господарської і фінансової діяльності підприємства за період, що дозволяє розкрити недоліки попереднього і поточного контролю.
Фінансовий контроль проводиться різноманітними методами, під якими розуміють прийоми і способи його здійснення. Застосування конкретного методу залежить від ряду чинників: правового положення та особливостей форм діяльності органів, що здійснюють контроль, від об’єкта або мети контролю, підстав виникнення контрольних правовідносин та ін. Використовуються такі методи фінансового контролю: спостереження, аналіз ФХД, нагляд, ревізії та ін.
Спостереження — загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності об’єкта контролю.
Проверкакасается основних питань фінансової діяльності і проводиться на місці з використанням балансових, звітних і видаткових документів для виявлення порушень фінансової дисципліни та усунення їх наслідків.
Обстеження здійснюється щодо окремих сторін фінансової діяльності і спирається на широке коло показників, що і відрізняє його від перевірки. При обстеженні використовуються такі прийоми, як опитування та анкетування. Підсумки обстеження, як правило, використовуються для оцінки фінансового стану об’єкта контролю, необхідність реорганізації виробництва і т. п.
Аналіз, як і попередні методи, націлений на виявлення порушень фінансової дисципліни. Він проводиться на базі поточної або річної звітності і відрізняється використанням таких аналітичних прийомів, як середні та відносні величини, групування, індексний метод та ін.
Основний метод фінансового контролю — ревізія, тобто найбільш глибоке і повне обстеження фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ з метою перевірки її законності, правильності, доцільності.
По об’єкту перевірки розрізняють ревізії документальні, фактичні, повні (суцільні), вибіркові. За організаційною ознакою вони можуть бути плановими (передбачені в плані роботи відповідного органу) і позаплановими (призначені в зв’язку з надходженням сигналів, скарг і заяв громадян, що потребують перевірки), комплексними (проводяться спільно декількома контролюючими органами).
Документальні ревізії включають в себе перевірку різних фінансових документів. На основі їх аналізу можна визначити законність і доцільність витрачання коштів. В ході фактичної ревізії перевіряється наявність грошей, цінних паперів і матеріальних цінностей. Вибіркова (часткова) ревізія — перевірка фінансової діяльності тільки за якийсь короткий період часу.
Ревізія грунтується на перевірці первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, результати ревізії оформляються актом, який має юридичну силу джерела доказів в слідчій та судовій практиці.
Важливе місце серед методів фінансового контролю займає рахункова перевірка звітності, яка являє собою сукупність спеціальних прийомів контролю достовірності бухгалтерських звітів і балансів.
Виділяють три основних етапи рахункової перевірки:
перевірка узгодженості показників різних форм звітності;
звірення окремих звітних показників із записами в регістрах бухгалтерського обліку;
перевірка обґрунтованості облікових записів за даними первинних документів.
Міжнародна Група Інвестиційних Послуг