Адам і Єва притча: чому мужики сволочі?

“Адам і Єва в раю”.
Рай… Сутеніло… Едемський Сад…
Єва в обіймах у Адама під фіговим деревом. У запалі сильної пристрасті він шепоче їй на вухо громовим голосом палкої любові так, що весь Рай
почув про його почуттях, бажаннях і став свідком їх гріхопадіння:
«Єва, люба, я так люблю тебе, я так тебе люблю… що впізнаю тебе з закритими очима, навіть з Тисячі!».
З дерева тихо непомітно спускається змій, зі злобним блиском в очах і єхидною усмішкою пасти відповзає кудись.
Сьоме небо… Білий дім… Приймальна Бога… Овальний кабінет…
Бог ходить взад вперед заклавши руки за спину, суворо поглядаючи на свого протеже або годованця… Диявол тихо розвалившись у кріслі сидить як
у себе вдома, закотивши очі кудись до верху ніби і ні до чого взагалі. Адам стоїть на килимі понуро опустивши голову і люто дивиться на доносителя,
мовчки, думаючи про себе:
«А не завівся у нас тут в раю стукачек? Мочити його нада… і краще сорт… »
– Мовчати! – (угадує його думки Бог).
– До мене тут сигнал дійшов… Ще толком і не народився, а вже хвалитися надумав!? ..Дізнаюся… тисячі… Якщо в раю набридло, може відправити в пекло?
Там і будеш хвалитися скільки хочеш!
Адам похмуро дивиться на Диявола загрожує йому непомітно кулаком. Той бурчить собі під ніс типу: «Діалог сам з собою»
А що Я? Трохи що відразу Диявол, диявол! От і роби людям добро після цього. Запропонував ж по людськи, яблучками пригоститися так відразу…
грубіянити: “Панотець не велить” Батюшка не дозволяє… Я ж від щирого серця хотів – так сказати налагодити відносини з родичами!
І показавши Адаму мову, лицемірно посміхнувся Головному. Бог не схвально кивнув і звертаючись до Адама, говорить:
– Так значить кажеш, що дізнаєшся її з тисячі?
– Угу… шморгаючи носом і трохи не плачу відповідає Адам.
– Ну що ж… Дінь талабинь, трах тібідох…
І тут же в райському кабінеті у Бога вишикувалися аж 1000 Ев… схожих одна на одну як дві краплі ранкової роси.
– Кажеш, що дізнаєшся її навіть із закритими очима?! І можеш це довести… Так от, приходь завтра з ранку в сад Едемський і Я дам тобі таку можливість. І якщо не впізнаєш свою Єву, зникнуть всі ці та свою втратиш!
Увечері після аудієнції приходить додому очманілий Адам, ховаючи очі і не знаючи, як все це піднести дружині.
Єва: Що сталося милий чоловік мій, ти був на зборах? Чому так пізно адже Я хвилююся! А тебе все немає і немає?
Адам: – Та ось тут розумієш, така справа блін… чорт мене за язик смикнув тобі вчора визнаватися в любові. Адже ти в принципі і так все
згодна була – чого це мене на романтику потягнуло? І тут така фігня… розумієш..?
Єва: – Нічого, ранок вечора мудріший лягай спати, я що-небудь придумаю. Ось тільки виперу приберу, приготую.
Адам: Яке ранок, який спати? Билинов ти чо чи объелася? Бог батюшка казав, що як тільки сонце почне заходити так мені в сад Едемський
ідтіть велено, різні кросфорды та ребуси розгадувати. Як же я тебе мою голубку кохану, сонечко моє ясне одну з цілої тисячі дізнаюся? –
не збагну!
Єва: – Не журися чоловік мій. Я покладу між грудей своїх шматочок цукру, підходь до кожної і облизуй! Ось де солодко буде – там і Я!
Епілог:
Досі Адам шукає свій «Солодкий цукор»
Притчі Продавця Сиру Мудрі легенди і притчі Тости притчі про Бога