Аналіз вірша А. А. Блоку

Багато хто з нас бачили картину В. М. Васнецова, написану в 1897 році. На ній птах гамаюн з тривогою на обличчі вдивляється в безпросвітну даль, закриваючись темним крилом зразок щита. Образ цієї міфологічної птиці вперше знайшов на картині художника такі похмурі тони. Адже спочатку вона вважалася райським створенням, символом щастя і захвату.
В 1899 році, надихнувшись цією картиною, А. Блок написав однойменний вірш, в якому залишив не тільки похмуру ауру навколо птахи гамаюн, але і додав сумний історичний контекст.
Тривожність ми спостерігаємо вже в перших рядках, коли вода в променях призахідного сонця стає пурпурного (кривавого) кольору. Птах сама перебуває в сум’ятті від передбачаються нею бід. А біди починаються ще з часів Стародавньої Русі. Коли слов’янська земля потерпала під гнітом монголо-татарського ярма. Подальший кругообіг кривавих подій можна віднести до будь-якого століття нашої історії. Міжусобні чвари, жорстокі кари, боротьба за владу і, як наслідок, страждання простого народу.
Особа птиці спотворено смертельним жахом, від страшного пророцтва залишається кров на губах, і малим розрадою залишається палаючий любов’ю погляд, дає надію на порятунок.
Всі ми знаємо подальші події нашої історії: Перша світова війна, революція, громадянська війна, тоталітаризм, репресії, розстріли, масова еміграція. Ланцюг страшних пригод повторилася знову з подвоєною силою.
Можна сказати, що сам Блок, відкриваючи даним твором сторінку своєї творчості, стає птахом гамаюн для своєї країни і свого народу. Птахом, яка говорить жахливі речі, тому що вони неминучі, вона не намагається накликати біду, вона сама страждає, кажучи саме кривавими губами, але з любов’ю в очах і надією на кращий результат.
Марія Свердлик