Фільм у подарунок: «Через Всесвіт»
Назва фільму
Через Всесвіт
Оригінальна назва
Across the Universe
Кому можна подарувати
меломанам,
закоханим,
покоління 60-х,
пацифістам,
творчим людям,
фанатам мюзиклів.
На які свята
річниця відносин,
День народження,
без приводу,
День музики,
День художника.
Чи Любите Ви мюзикли так, як люблю їх я? А музику легендарних «Бітлз», що володіє якоюсь особливою магією? Якщо на обидва питання відповідь ствердна, то терміново відправляйтеся в магазин і купуйте там диск з фільмом «Через Всесвіт». Хоча навряд чи Ви пропустили цей фільм в 2007 році, коли він вперше вийшов на екрани, і ДВД з цим чарівним мюзиклом напевно вже є в домашній фільмотеці. Втім, все одно купите зайвий диск з фільмом: кращого подарунка романтичною панночці або любителю творчості знаменитої Ліверпульської четвірки» просто не придумати. І знаєте, якщо серед Ваших друзів є ті, хто стверджує, що мюзикли – жанр несерйозний, поверхневий і служить лише для відключення голови після важкого дня, ризикніть і подаруйте диск з фільмом і їм теж. Цілком можливо, що після такого подарунка шанувальників музичних фільмів стане більше.
Феномен музики «Бітлз» намагалися пояснити багато. Досліджували мелодику, розглядали групу в контексті історичної обстановки…. Теорій – безліч, вибирай будь-яку! І все одно незрозуміло. Тексти прості (деякі відверто «попсові»), мелодії не чудернацькі, а все разом створює дивовижний ефект. Та який стійкий! Шанувальників у групи не убуває, альбоми перевидаються і розкуповуються як і раніше активно. Але мюзикл… Спочатку мені ця ідея здалася дивною. Про що його можна зняти? Хіба що зробити яку-небудь просту любовну історію, прикрашену свіжими обличчями і безсмертними, що давно стали класикою, хітами. Коли я побачила прізвище режисера, то моя зацікавленість посилилася: до цього Джулія Теймор зняла приголомшливо, але аж ніяк не легкі «Титуса» і «Фріду». А тепер – мюзикл?! Загалом, я була заінтригована далі нікуди і, як тільки з’явилася можливість, купила собі диск. А після перегляду пропала назавжди і початку, нездорово поблискуючи очима, направо і наліво рекламувати та дарувати друзям «Через Всесвіт».
Отже, пару слів про сюжет. Тим більше, що набагато більше про нього не скажеш. Дія фільму відбувається в середині 60-х-початку 70-х років. У цей період у США відбувається безліч драматичних подій: расовий бунт в Детройті, війна у В’єтнамі, антивоєнні виступи і новаторство в мистецтві. На цьому тлі розгортається історія компанії молодих людей – всі вони носять імена, взяті з творчості «бітлів». Джуд (пісня «Гей, Джуд!», грає хлопця Джим Старджесс) живе в Англії з матір’ю, яка одного разу зізнається йому, що його батько за океаном і навіть не знає про його існування. Хлопець, їх вабить не стільки бажанням відшукати батька, скільки потребою змін у власному житті (він у нас творча особистість) їде в Америку, залишивши вдома дівчину Моллі (пісня «Облади-облада»). Батька він знаходить, але от повертатися додому, після короткого й незграбного розмови, не поспішає. Тим більше, що дуже скоро життя зводить його з шалапутом Максом (Джо Андерсон, ім’я взято, очевидно, з пісні про срібний молоток Максуэлла), якому Джуд швидко стає справжнім другом. У Макса є сестра Люсі (Еван-Рейчел Вуд, з піснею все зрозуміло – «Люсі в небесах з діамантами»). Люсі чиста, відкрита всьому світу дівчина, гостро переживає всяку несправедливість. Джуд, який приїхав з Максом до них в гості на День подяки, бачить її саме такою. Дівчина подобається йому, але Люсі чекає свого хлопця, після школи відправився на війну, а тому Джуд з одним їде в Нью-Йорк, де займається живописом. Вони вливаються в компанію музикантів Седі і Джо-Джо (ну дуууже схожими на Джаніс Джоплін і Джиммі Хендрікса) і живе в їх квартирі дивною, але чарівної дівчинки Пруденс («Дорога Пруденс»). А пізніше до них приєднується Люсі: її наречений гине на війні і дівчина починає задихатися у шляхетному буржуазному містечку, де воліють не заглиблюватися у проблеми війн та смертей. Плине час, герої шукають себе. Макс – в спробах забути про страшну війну, куди він потрапив і де був важко поранений, Люсі – радикального антивоєнному русі, а Джуд і музиканти – у творчості. Їхні шляхи розходяться, але життя – штука непередбачувана.
І все це під пісні «Бітлз»! Чесно кажучи, переклад і субтитри в цьому фільмі не так вже й важливі, навіть не знаючи мови чудово можна зрозуміти сенс, така опукла, жива гра акторів, такі зрозумілі без перекладу пісні і такий яскравий візуальний ряд. Картинка чудово відображає внутрішній стан героїв: чиста і світла в епізодах з юною Люсі і похмура – з дорослою. Темні кольори на батьківщині Джуда контрастують з вогнями нічного міста під час його знайомства і пиятики з Максом. Яскраві, фантасмагоричні фарби і спецефекти (куди ж без них, але як же вони тут доречні і наскільки в міру використані!) в цирку і страшна сцена на призовному пункті з Максом. Треба, треба дивитися, причому неодмінно в якості, щоб ніщо не завадило отримати повне візуальне і, звичайно ж, аудіо насолоду. Адже те, як зіграні пісні – це щось! За одну лише трактування славнозвісної «Нехай так буде» треба давати високі урядові нагороди. (До речі, фільм висувався на “Оскар” у номінації… кращі костюми – і той не дали.) А адже є ще просто забійна і шокуюча (моя кохана!) «Хочу тебе». І адже всі актори, за вже сформованою традицією, самі виконують всі пісні! Загалом, нагороду найпростіше дати самому фільму. Яскравого, музичного, веселому, ностальгическому, серйозного, філософському і соціальному одночасно. А, і головне: стрічка дуже сподобалася серу Полу Маккартні та вдова Джона Леннона Йоко Оно. По-моєму, непогана рекомендація!
Подаруйте своїм друзям і собі дві години яскравого, красивого і розумного задоволення. Слухайте чудові пісні «Бітлз», захоплюйтеся незвичайними аранжуваннями і цікавим візуальним вирішенням цих звичних речей. І як можна довше, після перегляду не забувайте, що все, що потрібно в житті – це любов!