Інвестиційне планування в системі бюджетного правління

Планування як важлива ланка управління передбачає підготовку і прийняття на базі вибраних параметрів управлінських рішень, пов’язаних з майбутнім розвитком підприємства. Основна вимога, що пред’являється до системи планування, — це його цілеспрямованість, тобто систематична постановка і підготовка необхідних для її досягнення заходів. Іншими словами, це процес розробки і прийняття різних планів (виробничих, фінансових та інвестиційних).
Особливе місце у загальній системі управління займає фінансове планування, яке являє собою складний процес прогнозу грошових надходжень і платежів підприємства. При Дефіциті або надлишку платіжних засобів фінансове планування дозволяє виявити і відібрати найбільш ефективні з точки зору платежів варіанти здійснення господарських операцій. Його можна представити як планування потоку платіжних засобів і платежів за зобов’язаннями підприємства у розрізі наступних напрямів:
прогноз грошових потоків (припливу і відтоку грошових коштів);
визначення необхідного об’єкта капіталовкладень по підприємству в цілому і за окремими інвестиційними проектами;
прогноз джерел фінансування капіталовкладень (внутрішніх і зовнішніх).
На відміну від фінансового, під інвестиційним плануванням розуміють підготовку і прийняття рішень щодо цілей, термінів, витрат і фінансових результатів за реалізованим проектам, включеним в капітальний бюджет.
Інвестиційне планування має ряд особливостей, які слід враховувати в процесі прийняття управлінських рішень.
Інвестиційні об’єкти планують нерегулярно, тому доходи від них отримують також нерівномірно — після введення їх в експлуатацію і виходу на проектну потужність. Тому необхідно враховувати тимчасові зрушення платежів за реальних інвестицій і грошових надходжень від них.
Тривалість планового періоду інвестування визначають технічним і економічним терміном життя проекту, тому важливо встановити період (момент часу) , у якому співвідношення грошових виплат і надходжень буде порівнянним.
3. Інформація, пов’язана з плануванням довгострокових інвестицій по періодах (кроків розрахункового періоду), надходить у розпорядження керівництва підприємства. Вона носить закритий характер. Якщо при планирован ні інвестицій щодо конкретних проектів необхідно прийняти рішення про зовнішньому фінансуванні, то така інформація (в складі бізнес-плану проекту) може бути надана зовнішнім користувачам (інвесторам, кредиторам).
4. Високий рівень ризику, пов’язаний з прийняттям і реалізацією довгострокових інвестиційних проектів.
Основою планування і його відправною точкою є стратегічний план, в якому відображають цілі, стратегію розвитку підприємства на тривалу перспективу, способи її реалізації, що забезпечують фінансову стійкість, платоспроможність, прибутковість його роботи та інші параметри на весь період планування. У цьому документі дають докладний структурований опис послідовності дій для досягнення довгострокових цілей, що піддаються кількісному вимірюванню (наприклад, зростання обсягу продажу та прибутку, рентабельності активів, власного капіталу та інвестицій, курсової вартості акцій).
Характерно відзначити, що інвестиційну діяльність підприємств ускладнюють: відсутність стратегії розвитку, структурного та комплексного підходу до організації інвестиційного процесу, а також його недостатня економічна обґрунтованість. Тому для забезпечення реалізації стратегічних цілей підприємств-забудовників доцільно впроваджувати комплексну систему планування, аналізу та контролю основних показників інвестиційної діяльності на середньо та довгострокову перспективу.
Для більш ефективного управління інвестиційними проектами плани їх реалізації розбивають на кілька бюджетів, мають більш короткий термін виконання (місяць, квартал, рік), що дає більш широку можливість коригування зведеного плану реального інвестування. Успішність впровадження системи інвестиційного планування і бюджетування залежить перш за всією від якості менеджменту на підприємстві. Тому для того, щоб досягти високого рівня управління інвестиційною діяльністю доцільно впроваджувати таку керуючу систему, де кожному рівню управління будуть чітко відповідати певні обов’язки та повноваження. В якості такого інструменту використовують систему бюджетного управління інвестиційною діяльністю, яка забезпечує комплексний підхід для координації процедур розробки, аналізу, впровадження та контролю за виконанням бюджетів.
диверсифікація