Історія про єхидного сторожа
Впертий дідусь!Час, у яке відбувалася історія, було особливим – 90-ті, як ніяк! Я працював тоді механіком на воротах одного з найвідоміших автопідприємств країни.
(Стаття запозичена з ресурсу Ah-story)
Я працював в обладнаному приміщенні при воротах і постійно дивився шлагбаум біля воріт. Традиційно, після кожної зміни, збиралися в цьому приміщенні водії, які чекали своїх товаришів, які не встигли поставити машини, і потім всі дружненько сідали на черговий автобус, який віз їх додому. Кімнатка була невеликою, тому будь заведений розмова відразу ж ставав спільним. Торкнувся хтось тему про паралельні телефони, які так спрощують спілкування, особливо, коли і в залі, і в коридорі, і в спальні є апарат – про нововведення у вигляді радіотелефонів тоді ще не знали. Мужики відразу тему підхопили і почали її бурхливо обговорювати, намагаючись поділитися досвідом, як вдалим, так і не дуже, дати рекомендації який і де кабель краще всього купити. Сидів ще серед нас сторож – дідок, який з нетерпінням чекав, коли ж все покинуть автобазу, щоб закрити її на ніч і спокійно працювати – «вартувати». Посваритися або поскандалити цей дідок любив, хоча його загальний образ йшов нарізно з «такою» його натурою – надто вже він дрібним і сухим був. Сидів він мовчки, слухав, з боку в сторную на співрозмовників поглядав, а потім видав, що все це нісенітниця, і що нема рації вплутуватися в такі «авантюри» – все одно телефоністи всі дізнаються і неодмінно прийдуть і оштрафують. Таким чином, після заяви дідка мужики стали сперечатися з приводу того, потрібно спеціально дозвіл або немає – одні стверджували, що обов’язково, інші ж вважали, що цілком цей момент можна і проігнорувати. Трохи пізніше стало зрозуміло, що ніхто так і не знає потрібно дозвіл чи ні. Вихід з ситуації був запропонований такий – лінію паралельну провести, але гласності цій справі не зраджувати.
Ну, стариган помовчав, а потім знову висловився, що хоч кажи кому, хоч не кажи, а телефоністи свою справу знають, тому все одно рано чи пізно прийдуть і оштрафують. Бесіда початок приймати новий рівень і тепер вже мова зайшла про те, що немає у зв’язківців апаратури, яка могла б на відстані визначати скільки паралелей має той або інший абонент. І тему вже хотіли закрити, як старий знову став нити, що справа прогорить все одно. Не легко дістався йому цей паралельний телефон – зв’язківці прийшли з серйозним настроєм розібратися, тому обов’язковим додатком до штрафу стали їх синці по всій пиці. Так-так, аргумент такого роду ніхто з присутніх не очікував, тим більше що пов’язаний він був безпосередньо з технічною стороною телефонних служб. І, природно, послідував питання, яким же чином телефоністам вдалося знайти голку в копиці сіна?.. Дідок не міг натішитися уявної перемоги, здобутої над всім колективом, тому він, як би не напружуючись і, пояснюючи елементарні, на його погляд, речі, вимовив: «Ну, ніяк не замаскуєш провід, який з телефонної будки тягнувся до мене в хороми…»
Ще одна стаття на ресурсі-джерелі: “Дві легенди про нікчемною взаємодопомоги і ненаграної вірі”.
Ще одна стаття на ресурсі-джерелі: “Дві легенди про нікчемною взаємодопомоги і ненаграної вірі”.