Історія виникнення і використання візитних карток

Візитна картка – найпоширеніший і зручний спосіб повідомляти необхідну інформацію про себе. Вона стала необхідною частиною суспільної культури і має свою історію.
Прабатьками візитних карток були шкіряні і глиняні бірки з іменами і координатами купців і ремісників. У Стародавньому Китаї чиновники зобов’язані були мати при собі червоні картки. Вони були прості у оформленні – лише ім’я, прізвище і посаду.
Перша офіційна згадка про візитках відноситься до часів правління Людовика XIV. У Франції вона стала невід’ємним аксесуаром у представників Вищого суспільства. Маючи вид гральної карти з ім’ям візитера (від франц. «vizite» – «візит»), візитка була знаком поваги, уваги і поваги.
Перша надрукована візитна картка була виявлена в Німеччині в 1786 році.
У Росії мода на візитки прийшла з Франції при Катерині II. Іменувалася «візитних квитком», і була представницьким символом знайомства. Відмінною рисою став гравірований орнамент химерні малюнки та герби власників.
При епосі мінімалізму візитки стають простими і лаконічними. Тільки прізвище, ніяких малюнків та іншої інформації.
Знову бурхливий розвиток візитних карток почався в середині XIX століття з розвитком економіки. Візитки були чоловічими і жіночими, подружніми й поховальними, різдвяними та великодніми. З’явився звичай вказувати адресу, звання, чини і посади власника.
Наприкінці XIX століття з’являються конверти для візиток. Виникає нове оформлення: використовуються кольорові папери та різні шрифти, емблеми та орнаменти, гравіювання і золочення обрізів. Поступово формується норми етикету складання візитки.
На Заході існувало два види візитних карток: вертикальна і горизонтальна. Це значно розширювало можливості власника мати власну ексклюзивну візитку. Вертикальний формат візитної картки користувався широким успіхом в Америці і Канаді.
У СРСР в основному переважав горизонтальний формат. У радянський час візитка була невід’ємним атрибутом працівників Обкомів і Райкомів, рідше діячів культури і космонавтів.
З приходом демократії мати візитні картки стало доступне всім. Інформація стала більш демократичною. Ввічливе нагадування про власника візитки змінилося на її престижність. Втративши старомодний стиль «візитного квитка», візитка стала стилем нових ділових відносин. Тепер вона більш барвиста і вміщує як можна більше інформації: емблеми і символи, товарні знаки і фотографії, малюнки гербів і прапорів. З’явилися подвійні візитки – тексти розміщуються як з лицьового, так і зі зворотного боку. Потрійні – «візитки-розкладачки», візитки зі згинами.
Візитка може використовуватися в інформаційних і рекламних цілях. Але головна її властивість впродовж багатьох століть – показність!
Зараз нерідко можна зустріти буклети формату візитки – маленькі і зручні, їх завжди можна тримати при собі. Наприклад, довідники абонента у мережі Мегафон, каталоги з біжутерією в московських магазинах одягу.
Багато московський компанії, банки випускають інформаційні брошури у вигляді складного в візитки аркуша а4 формату.
Не дивно, що на ринку реклами з’явилася реклама на візитних картках. Формат настільки зручний, простий і лаконічний! Людина вибирає потрібну візитку і вона залишається у нього в гаманці або візитниці, до запитання. Така реклама ненав’язлива і представницька, адже це не клаптик паперового оголошення, не шматок газети – це Ваша корпоративна візитка.
З плином часу візитні картки не втратили свого значення, а навіть придбали нові функції. Тим самим ще міцніше закріпившись в нашому житті. Візитні картки є в кожній організації, у більшості працюючих людей. Якщо порівняти кількість випущених в друкарнях візитних карток та іншої поліграфічної продукції, виходить співвідношення 3:1. На один буклет або листівку припадає 3 візитні картки!