Легенда про дудуке

Легенда про дудуке
Легенда про дудуке (абрикосове дерево)Одного разу, пролітаючи над горами, Юний Вітер помітив прекрасне дерево, якого раніше ніде не бачив. Він був сильно зачарований. Граючи пелюстками його ніжних кольорів, злегка торкаючись щербин листя, він витягував приємні для слуху, але в той же час сумні мелодії, звуки яких розносилися далеко навколо. Коли Верховному Вітру донесли про це, він обрушив свій гнів на гори, знищивши тим самим майже всі дерева. Юний Вітер, розкинувшись шатром над своїм деревом, з усіх сил намагався його врятувати. Більш того, він заявив, що готовий заради цього на будь-які жертви. І тоді Верховний Вітер відповів йому: «Добре, залишайся! Але з цього моменту ти більше ніколи не зможеш літати!» Щасливий Вітерець хотів було скласти свої крила, але повелитель зупинив його: «Ні, це занадто легко. Крила залишаться з тобою. І в будь-який момент ти зможеш злетіти. Але як тільки зробиш це, твоє дерево загине». Юний Вітер не зніяковів, адже і крила залишилися при ньому, і він – при дереві. Все б добре, але настала осінь, дерево оголилися, і не стало ні квітів, ні листя, котрими можна було бавитися. Юному Вітром стало дуже скушно. Навколо шугали його друзі, зриваючи останні листя з навколишніх дерев. Наповнюючи гори переможним ревінням, вони немов запрошували його в свій хоровод. І як-то раз, не витримавши, він приєднався до них. В ту ж мить дерево загинуло, від нього залишилася тільки гілочка, в якій заплуталась частка вітру.
Через якийсь час хлопчик, який збирав хмиз, знайшов її і змайстрував дудочку, яку, варто було лише піднести до губ, як вона сама грала сумну мелодію розставання. Тому що головне в любові — це не готовність назавжди відмовитися від чогось, втративши можливість отримати бажане, а здатність не робити чогось, маючи таку можливість…
Легенда про дудуке
Все про дудуке