Переклад «Гаррі Поттера» на російську – успіх чи провал?

Згідно збірному думку вітчизняних читачів і літературних критиків з перекладом книг про Гаррі Поттера російськомовному населенню відверто не пощастило. На просторах інтернету є навіть кілька ресурсів, присвячених власне перекладу бестселера Джоан Роулінг. Але про все по порядку.
Переклад першої книги “Гаррі Поттер і філософський камінь” видавництво, придбала ексклюзивні права, доручив Ігорю Оранскому. Як з’ясувалося, це було помилкою. Переклад вийшов поганий, особливо це відзначили ті, хто читав книжку мовою оригіналу. Все це вилилося в невеликий скандал, тому на другий книзі перекладача вирішено було змінити.
“Таємну кімнату” перекладала вже Марина Литвинова – відомий фахівець з Шекспіром і професор лінгвістики. Робота Литвинової вийшла також неоднозначною. Її манера перекладу, звичайно, вийшла значно більш яскравою і барвистою, ніж у попередника, але фахівці відразу ж відзначили занадто велика кількість “відсебеньок”: цілі фрази, відсутні в оригіналі. Деякі з них значно змінили інтонації і характери персонажів. Як результат – книгу нагородили “премією” Московської міжнародної книжкової ярмарки за найгірший переклад та редактуру. Справедливості заради варто відзначити, що на кількості проданих екземплярів це ніяк не позначилося, адже, по суті, альтернативи просто не було.
Яке ж було здивування розбирається аудиторії, коли, відкривши довгоочікуваного “В’язня Азкабану”, вони побачили переклад все тієї ж Литвинової. Більш того, четвертого Поттера (“Кубок вогню”) перекладала вона ж. З приводу цього перекладу взагалі існує дикуватий слух. Кажуть, що, втомившись від метушні з дитячою літературою, Литвинова доручила переклад “Кубка вогню” свого учасникам семінару, тобто вийшло колективна творчість вельми сумнівної якості (це вже не чутки, а констатація факту). Все це, а також все більш зростаюча популярність “вільних перекладів” (роботи, безкоштовно виконані фанатами книги і викладені на спеціальних тематичних ресурсах), змусили видавців у другий раз поміняти виконавця.
До роботи над “Орден Фенікса” залучили аж трьох перекладачів: Голишева, Бабкова і Мотылева. Але “флагманом” виступив, звичайно ж, Віктор Петрович Голишев – легенда перекладацького цеху. Що примітно, будучи живим класиком художнього перекладу (народився в 1937 році), Віктор Петрович ніде цьому ремеслу не навчався, закінчивши лише Московський фізико-технічний інститут, а мову вивчав факультативно під наглядом мами, яка трудилася перекладачкою. Зараз Віктор Петрович веде семінар художнього перекладу в Літінституті і є Президентом Гільдії літературних перекладачів.
Вітчизняні фахівці відзначають, що наше уявлення про американській літературі склалося багато в чому завдяки чудовим робіт цього майстра. Його переклади Джорджа Оруелла, Трумана Капоте, Вільяма Фолкнера, Френсіса Скотта Фіцджеральда, Чарльза Буковскі вважаються еталонними. Дізнавшись про те, що переклад п’ятого Поттера буде довірено такому майстру, фанати зітхнули з полегшенням, але і тут не все пройшло гладко.
Робота була виконана досить велика. Крім просто якісного перекладу п’ятої частини пригод юного мага перед командою стояло завдання по можливості виправити огріхи попередників. Тут в чому справа: пан Оранський або пані Литвинова, припустимо, перевели в попередніх книгах якесь слово (назва якогось магічного інструменту, ігри або, нарешті, неіснуючого в реальному житті імені) саме так, нехай навіть і неправильно, а їх послідовники змушені повторювати цю помилку, інакше читач заплутається, якщо в кожній частині автори будуть одні і ті ж речі по-різному називати.
Однак, з якихось причин не виправдавши завищених очікувань видавців, Голишев з командою так і обмежилися “Орден фенікса”, передавши естафету ще однієї легендарної особистості.
Останні дві книги “поттеріани” “Принц-напівкровка” і “Дари смерті” перекладав Сергій Ільїн у співпраці з Майєю Лахути і Марією Сокальською. Ільїн знаменитий перш за все тим, що є головним російським фахівцем з Набоковим і таким своєрідним авторам, як, наприклад, Стівен Фрай (всесвітньо відомий шоу “Дживс і Вустер”, де в якості актора грав разом з “доктором Хаусом” Х’ю Лорі, а також завдяки озвучці всіх семи англомовних аудіокниг про Гаррі Поттера).
Мова його перекладу містить властиві йому одному слівця, такі собі анахронізми, наявність яких моментально видає автора. Так от, як раз переклади творів Роулінг у виконанні Ільїна і зараз вважаються найбільш вдалими і наближеними до оригіналу. Однак, і вони далеко не ідеальні, правда, перекладачів тут звинувачувати досить складно. Справа в тому, що все частіше і частіше “піратська” версія бестселерів виходить раніше офіційної, що дуже істотно б’є по кишенях видавців. Ось вони і намагаються боротися з цим шляхом багаторазового прискорення процесу перекладу книг з комерційним потенціалом рівня Гаррі Поттера.
У випадку з Ільїним ситуація взагалі “рекордна” – на переклад “Дарів смерті” було виділено трохи більше місяця. Для якісної художньої роботи при такому обсязі цей термін мізерно малий. Саме цим і пояснюється поява Майї Лахути і Марії Сокальською (вона ще й перекладач латині, що дуже допомогло при роботі з напханими різними термінами матеріалі). Але навіть таке кадрове поповнення не вберегло книги від помилок.
Ось тільки деякі з перлів, знайдених читачами у вже віддрукованому тиражі:
• “Гаррі глянув на дорожні годинник, що стояли на камінній полиці”
• “злочину, карається тюремній відсидкою”
• “втискуючи клітку з Букле в підлогу кабіни”
• “довічного одного Алъбуса Дамблдора”
• “тараторя на стрімкому французькому”
• “зігнута рука Герміони лежала на підлозі”.
Ну що тут скажеш… Очевидно, такі речі не додають слави ні видавці, ні перекладачам, а жертвами стають, як завжди, читачі. Доводиться сподіватися, що тиражі, подібні Гаррі Поттеру, більшості хороших книг і не снилися, тому їх видання так “гнати” не будуть. Тобто якість перекладу буде не нижче оригіналу.
Бюро перекладів-Гольфстрім