Роман Дмитра Плынова
Роман Дмитра Плынова “Приречений на безкорисливість”. Синопсис.
Завершений і готується до видання роман кандидата наук, члена Спілки Журналістів, член Міжнародного Художнього фонду Дмитра Плынова “Приречений на безкорисливість”. Зі слів автора: “Писав його рік і один день, матеріал збирав п’ять років, я б навіть сказав все свідоме життя . Вийшло? Для мене – ТАК! Те, що я хотів сказати, я сказав. Сказав не когось, а особисто собі, своїм близьким. Хоч у мене за плечима вже є кілька книг, але вони наукової спрямованості. Художня література – мій перший досвід”.
Події в романі розгортаються в кінці вісімдесятих років двадцятого століття. Молодий чоловік, після невдалої спроби вступити у Столичний ВУЗ, повертається до себе в місто. Там встигає здати іспити в місцевий Університет, на факультет журналістики, вечірнє відділення, влаштовується працювати в науково-технічну бібліотеку. Через деякий час йому вдається влаштуватися і в обласну партійну газету, позаштатним кореспондентом. Одного разу, за завданням редакції, він потрапляє в дитячий будинок, де у нього відбувається своєрідна переоцінка цінностей. Герой кидає Університет і надходить у військове училище. В цей час в країні відбуваються фактично революційні події. Зміна ладу, розпад Союзу. Спалахують локальні конфлікти, в яких йому доводиться брати участь. Поранення, госпіталь, сумніви в правильності вибору. Зрештою, після випуску з училища герой потрапляє з розподілу в підрозділ Московської контррозвідки. В процесі служби він отримує матеріали про шпигунську діяльність іноземного громадянина і його зв’язки з чиновниками. Операція по локалізації діяльності іноземця проходить успішно. Однак головному герою створюють всі умови, щоб він покинув органи. Довгі пошуки роботи і свого місця в житті, приводять його до знайомства з художнім середовищем. Сам починає писати, знову сідати за парту”. Набуває популярності. Оцінюючи свій невеликий досвід, прагне знайти тему для “самого головного полотна” у своєму житті. Поглиблюється вивчення теми “приреченості людини”. Розглядає це питання з різних сторін, шукає підтвердження своїх висновків у творчості відомих художників-класиків живопису. Зустрічається з різними людьми, що б дізнатися їх ставлення до цієї проблеми…
Чим все закінчується? Поки питання. Інтрига – невід’ємна частина твору.