Що таке перекладацький тендер і чого варто побоюватися учасникам?

Як відбувається процес відбору бюро перекладів, серед яких потім і «розігрується» замовлення?
Як правило, представники компаній-замовників самі виходять на зв’язок з пропозицією взяти участь у тендері. Однак, подумайте, яким чином, наприклад, рекламна служба банку може отримати інформацію про якість роботи того чи іншого бюро перекладів. Лише з допомогою всюдисущого інтернету. Тому головним критерієм відбору виступає, передусім, інформативність і зовнішній вигляд сайтів потенційних учасників.
Можна ще вести мову про ситуацію в регіоні репутації того чи іншого бюро перекладів, але компанія, вперше відчула таку потребу, навряд чи в курсі співвідношення сил в середовищі перекладацьких компаній. Так що покращуйте сайт, панове, це Ваше обличчя. Так, список постійних клієнтів і рекомендаційні листи також багато про що можуть сказати.
Як відбувається вибір кращого виконавця? Які випробування пропонується пройти учасникам?
Є кілька варіантів, вони залежать від статусу компанії-організатора та її форми власності (державна/приватна).
Перше, на що дивляться потенційні замовники при відборі – вартість послуг. Хто б що ні говорив про верховенство якості, чим нижче пропонована вартість, тим виконавець стає привабливішим в очах замовника. Іноді організатори не приховують список інших учасників, що дозволяє оцінити свої шанси і відкоригувати пропозицію. Якщо ж конкуренти і їх кількість невідомі, завдання дещо ускладнюється. Але це головне.
Ще в процесі відбору учасників деякі компанії (особливо це стосується держструктур) можуть зажадати у перекладацьких компаній документацію, що стосується їх діяльності. Суть проблеми не у відсутності таких документів у більшості бюро, а в тому, що не у всіх є достатньо досвідчений юрист, здатний підказати, які документи можна і потрібно пред’являти, а які зовсім навіть не варто. На цьому етапі коло подальших шукачів помітно скорочується.
Припустимо, учасники визначені. Як їх тестують? Є 3 основних способи:
Найпростіший, використовується переважно держструктурами з потужним бюрократичним апаратом. Тест обмежується тим, що розсилається учасникам сторінка-дві передбачуваного замовлення, а переможцем стає той, хто назве оптимальну пропорцію термін/ціна. Як такої перевірки якості, на жаль, не проводиться. Великим мінусом такого роду тендерів є ще й те, що замовник, як правило, не може чітко назвати повний обсяг передбачуваної роботи. Причини: матеріал існує тільки в паперовому вигляді (іноді рукописному), і взагалі цілком його до моменту тендеру ще ніхто не бачив.
Переклад невеликої частини типового матеріалу. Це найбільш поширений вид тендерного завдання, що має, проте, є один суттєвий недолік. У організатора повинен бути людина, здатна провести якісну оцінку наданих робіт. Якщо такої людини немає, сенс випробування зводиться до нуля.
Учасникам пропонується виконати якесь завдання, частіше експертного характеру, не пов’язане безпосередньо з текстом замовлення. Наприклад, оцінити вже виконаний кимось переклад російськомовної версії сайту на англійську мову.
Далі все просто. Той, хто краще впорається із завданням, оголошується переможцем тендеру.
Принаймні, так повинно бути в ідеалі. Насправді ж, не можна ні в якому разі забувати про «відкати», тобто, хабарі, особі, яка приймає остаточне рішення про переможця (за винятком тих випадків, коли ця особа і господар підприємства-замовника – один і той же чоловік). Ні, не подумайте, ми не закликаємо боротися з хабарами зокрема і суворими законами капіталізму взагалі. Це марно. Просто «завдяки» такій схемі кінцевий замовник може отримати неякісний продукт, а такі ситуації псують відношення до галузі в цілому. Неякісне виконання великого проекту одним великим бюро залишає неприємний осад як мінімум у даного замовника до всіх перекладацьким компаніям.
Чого варто побоюватися учасникам тендеру?
Наступний момент відноситься, скоріше, до категорії афер. Частенько одним з вимог до учасників тендера є надання дипломів перекладачів, яких планується залучати до виконання всього обсягу роботи. Такий, здавалося б, нешкідливий пунктик таїть у собі серйозну загрозу. Це приблизно те саме, що вимагати координати постачальників від всіх компаній, які надали кошторисні пропозиції щодо оснащення будівлі системою вентиляції.
Дуже вірогідний наступний результат: контора, що влаштовує тендер, збирає інформацію про найкращих перекладачів, ніж, власне, участь бюро і обмежується. Маючи ПІБ (вказані в дипломах), знайти контактні дані людини в наш час – справа п’яти хвилин. Ось такі бувають підлі люди…Дані провідних перекладачів – фактично комерційна таємниця, розкривати яку зовсім не обов’язково. Адже, зрештою, немає ніякої гарантії, що переклад будуть робити саме ті виконавці, чиї дипломи були надані, і будь-який потенційний замовник повинен це розуміти. Взявши на себе відповідальність за виконання переказу, бюро зобов’язується якісно і своєчасно виконати роботу, але право вибору перекладача при цьому залишає за собою.
І останній нюанс, про який слід пам’ятати, навіть вигравши тендер і уклавши договір. Ініціюють конкурсний відбір, розглядають результати і потім «ведуть» роботу з переможцем бюро перекладів, як правило, різні люди. І це частенько доставляє багато головного болю. Парадоксально, але той перекладацький стиль, завдяки якому і був виграний тендер, згодом може сприйматися в багнети. Загалом, скільки людей, стільки й думок.
Підсумуємо. При всіх своїх недоліках, тендер – єдино можливий спосіб одержати кращу якість за оптимальною ціною.
Джерело: Бюро перекладів-Гольфстрім