Відомий Авіценна і його ледачий учень

Ніч, расставившая все по місцях…Захотів якось послідовник лікаря Авіценни запитати у нього кой про що: «Найбільший мій учитель! Всі вчені, яких я знаю не зрівнятися з вами у розумі і мудрості, яка, мабуть, дарована вам згори. Ви навіть більше, ніж учений, адже володіти знаннями відразу в декількох науках, таких як медицина, астрологія, психологія та поезія далеко не на обивательському рівні – це ж просто верх досконалості. Від чого ж тоді я не бачу у вас прагнення стати пророком? Я переконаний, що народ не просто буде винен вам, – неодмінно піде за вами, куди б ви не пішли. Тобі обов’язково варто згадати історію Мухаммеда, який повів за собою мільйони людей, проник в їх душі і думки, і не так був обізнаний і обізнаний в науках і житействе». «Не поспішай, не квап час, – сказав Авіценна, – я обов’язково растолкую тобі все-все з цього приводу, але тільки не зараз – ще не час».
(Повним-повно мудрих і цікавих статей і оповідань)
Час пролетів так швидко, що ніхто й не помітив, що пора осені змінюватися на зиму, яка не затрималася, принісши з собою морози. Самі старійшини не могли згадати, як давно подібної хуртовини не було. Наставник, видно, також не встояв перед стихією і зліг, сильно захворівши. Той самий допитливий учень лежав тепер у тій самій кімнатці, що і його хворий наставник.
У самий розпал ночі Авіценна пробудила спрага, адже від гарячкового стану він практично висох як в прямому, так і в переносному сенсі, і він мріяв тільки про воду. «Ах, мій хлопчику, – вимовив, ледве ворушачи ссохшимися губами, учитель, – я так втомився хворіти, так змучився, але більше не в силах мовчати, тому прошу тебе допомогти мені і напоїти мене водицею, на холоді вона, правда, у дворі…»
Дії далі повинні були розгортатися з неодмінним виходом юнака на вулицю, де, як відомо, мороз стояв несусвітній, тому, не надихнувшись такою перспективою, учень просто не відреагував належним чином на прохання майстра і просто заліз під ковдру з головою, ніби сховавшись. «Що ви таке у мене просите? – обурено щебетав він, – крижана вода вам зараз не кращі ліки і це кажу вам не тільки я, але і лікарі».
Бажання випити простої води в той момент було ні з чим порівняти для вчителя – спрага не покидала його. «Повір, гірше не стає. Моє нездужання має виправитися, тільки втамуй мою спрагу».
Юнакові стало незатишно від того, що він лише уявив собі, як стане воду для вчителя діставати, нахиляючись над крижаним колодязем. Він старанно взявся відстоювати точку зору з приводу того, що морозна вода не допоможе при такому захворюванні, а навпаки, тільки погіршить становище. На думку Авіценни, лише вода зможе допомогти йому і поправити важкий стан. Суперечки і розмови тривали дуже довго – опоненти заспокоїлися лише до ранку.
Настав ранок, яке ознаменувалося тим, що тепер варто провести акт обмивання, про що сповістив пролунав з вежі мінарету голос муедзина. Схиливши голову до Мекки, люди починають читати молитви з Корану – так закінчується священний обряд. Учневі неодмінно треба було зробити приписаний його вірою обряд обмивання, тому-то він так швидко зібрався і побіг у двір, де, сколів, намерз на колодязь лід, набрав води. Після цього він став вимовляти ранкову молитву на колінах молитовного килимка, віддаючи хвалу Всевишньому.
Авіценна спостерігав за учнем, і коли той закінчив обряд, звернувся до нього: «Ну, що я можу тепер тобі сказати, чи ти пам’ятаєш, як питав мене про те, чому я не прагну стати пророком? Більше, я думаю, чекати відповідного моменту немає сенсу – відповідь ти зараз дізнаєшся. Три століття тому покинув нас великий Мухаммед, колишній, колись, лише погоничем. Але, більш того, тільки сила думок, якою володів Мухаммед, може зробити так, що в такий лютий мороз ти спозаранку подрываешься з ліжка, біжиш до крижаного криниці, де робиш обмивання, а потім ще й молитви читаєш. Багато менше води мені вистачило б, щоб втамувати страшну спрагу вночі, ніж тобі знадобилося для обряду, але для мене ти не потрудився, пропустивши повз себе мої нічні молитви і прохання… Але, як наставнику і вчителю, ти маєш до мене повагу. Я не прагнув ніколи стати пророком, хоча вченості та мудрості, можливо б, і вистачило, але одну, саму примітивну причину, по якій я ніколи не взвалю на свої плечі таку місію, ти бачив!»
З розповіді необхідно винести лише одне: Як би пацієнт не вірив лікаря, але він повинен пам’ятати, що лікар – не Бог!
Інші цікаві статті, історії, притчі: Незвичайне будівництво халупи для майстра духовного шляху.
Інші цікаві статті, історії, притчі: Незвичайне будівництво халупи для майстра духовного шляху.