Про що думають інвестори в умовах кризи?

Як не дивно, але думають інвестори все про те ж, про що і до кризи: про прибутку або збереження інвестицій. В залежності від коливань на валютному та інших ринках, вони як і раніше іноді впадають в паніку, намагаючись знайти найбільш безпечне місце для своїх інвестицій.
Якщо до кризи ризик був виправданий високою прибутковістю, що не дивно при зростаючому (роздутому) ринку, то під час кризи ризикувати намагаються помітно менше… Ситуація диктує включати те головне, що відрізняє одного інвестора від іншого – чуття.
Так, за довгі роки воно може бути атрофировано, що, власне, і є проявом кризи в інвесторів – кризи мислення. Сьогодні інвестори загнані в глухий кут, як миші, які, перебігаючи з одного кута в інший, з одного ринку на наступний, намагаються хоча б так вловити віяння інвестиційного клімату.
Чому їх поведінка стає такою безрозсудним, а дії хаотичними? Відповідь проста: від безвиході, від незнання того, що робити, від невизначеності і ностальгії за минулим рокам.
Ох, вже ці роки!.. Їх називають по-різному: нафтодоларові, легкі, легкі! У ті часи всі кудись бігли, поспішали, намагаючись заробити все і відразу. Та ніколи було думати ні про завтрашній день, ні тим більше про майбутнє, яке, між тим, було не за горами.
Сьогодні то «далеке» майбутнє стало нашим сьогоденням. Що в результаті ми отримали? Саме те, що старанно будували і створювали вчора, рік або роки тому. А, зізнатися, у гонитві за «легкими грошима» творили ми не так багато. Між тим, процес інвестування передбачає вкладення капіталу в підприємство, яке виробляє та реалізує продукцію, виконує роботу, надає послуги, чи займається господарською діяльністю, спрямовану на розвиток і творення. Так що ж ми творили і покращували все це час?
Інвестиції чи спекуляція?
Перечитуючи визначення терміна інвестиції в економічному словнику під редакцією Азріліяна А. Н., а саме: «інвестиції – це сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі господарства», мимоволі замислюєшся – можливо те, що ми називали інвестиціями, такими не є?
Може бути, ми переплутали процес інвестування з процесом спекуляції, як «процес купівлі-продажу різних цінностей з метою отримання спекулятивного прибутку від різниці між покупною і продажною ціною»? Як відрізнити одне від іншого?
Я думаю, що наші дії і ставлення визначають справжню сутність процесів. У перекладі з латинського «investiere» – це одягати (одягати під що-небудь, покривати, огортати собою). Чого точно не скажеш про спекуляції: в перекладі з того ж латинського «speculation» – вистежування, те, що видивляється. Так що ж ми робили всі ці роки: одягали підприємства, перетворюючи і стимулюючи їх зростання, або вистежували і видивлялися ринки зростання?
Схиляюся до того, що все ж таки друге – а це і називається спекуляцією. Запитаєте, що в цьому поганого? Якщо не враховувати, що спекуляція стимулює розширення ринків, а брати до уваги лише факт отримання прибутку, то в принципі нічого поганого ми не спостерігає, тим більше що цим займалися всі. При цьому всі розуміли, що до «хорошому» даний підхід не приведе, але йти проти руху було не настільки приємно, та й вкрай невигідно.
Але ось «повітряна кулька», накочений нашими ж спекулятивними операціями, почав здуватися. Старанно роздмухується «фінансовий міхур» раптом став зменшуватися на очах… Як не парадоксально, і ми тепер намагаємося накачати в нього повітря, у вигляді державної підтримки, і продовжуємо «надувати» у вигляді спекуляцій на валютному ринку. Примітно, що в цей процес втягувалися все, називаючи його не інакше, як короткострокове інвестування. Відчуваєте різницю?
Який же висновок? Вихід один. Зайнятися справжнім інвестуванням. Вкладати у виробництво (послуг, товарів) і розвиток економіки. Ви скажете: «Це «довгі гроші», низька ліквідність, незвична нам прибутковість». Так, але це саме те, що сприяє розвитку цивілізації та суспільства в цілому.
Ми давно забули формулу, вперше відкритий Карлом Марксом, «Гроші-Товар-Гроші штрих» (де «штрих» – це приріст до первісних грошей), згідно з якою, вкладаючи гроші у виробництво товару, потім, реалізуючи його, ми отримуємо вкладені гроші з прибутком.
В останні роки багато хто віддає перевагу більш зручну формулу «Гроші» – «Гроші штрих 1» – «Гроші штрих 2», де, не виробляючи нічого і займаючись спекуляцією, ми перекачували гроші з одного ринку на інший, тим самим, роздуваючи фінансовий міхур.
Національне багатство країни визначається не кількістю наявного золота, а кількістю виробленої продукції всередині країни. І мода на виробництво, хочемо ми того чи ні, має повернутися.
Успішний інвестор – це той, хто раніше за інших побачить можливості для розвитку інвестицій і прийме правильне рішення щодо їх розміщення. Інвестиції цікаві там, де є їхня гостра необхідність. У нашій країні, яка знаходиться на першому місці по займаній площі, інвестицій потребує не лише мегаполісів, а й регіони, які при наявності останніх могли б суттєво покращити показники економічного зростання як регіону, так і країни в цілому.
Перспективне інвестування. З чого ж почати процес інвестування?
Вибір стратегічного регіону
Взяти, приміром, Воронезьку область. Сьогодні південне напрямок, все частіше привертає увагу інвесторів. Тому є кілька причин: в першу чергу, регіон відрізняють чорноземні ґрунти. Не секрет, що даний напрямок віддавна розглядалося як одне з найбільш вигідних і перспективних для розвитку сільського господарства.
Крім того, не варто забувати про його досить вигідному географічному положенні. Область розташована на федеральній трасі М-4 «Дон», яка з’єднує центральну і південну частини Росії, що забезпечує проходження великої вантажопотоку через термінал. Саме тут проходить Південно-Східна залізниця, завдяки якій підтримується зв’язок між центром Європейської частини країни з Північним Кавказом, Поволжям, Україною і східними регіонами Росії.
Не дивно, що московські «гості» все частіше поглядають у бік воронезьких земель.
Пошук вихідних ресурсів
Проте вже при первинній оцінці ресурсів слід проявити максимальний професіоналізм. Недостатньо просто побачити ресурси, до яких належать капітал, нерухомість, трудові резерви, знання, енергія, інформація і матеріали, потрібно також оцінити їх перспективи.
Так, наприклад, в питанні вибору земельної ресурсу, можна «повестися» на низьку ціну і придбати ділянку під будівництво «задарма», який, однак, обмежить надалі можливості зростання.
У теж час, можна придбати ділянку за ринковою ціною, але в перспективному місці, доступному для розвитку інфраструктури та підключення комунікацій, який буде розташований поруч з населеному пункту.
Таким чином, вибір місця повинен визначати одночасно знаходження всіх інших необхідних ресурсів. Приміром, якщо говорити про інвестування у виробництво, будівництво складських та логістичних центрів у розглянутій Воронезької області, було б правильним розмістити їх вздовж стратегічної траси М-4, що з’єднує столицю і північ з півднем країни.
Пошук стратегічних партнерів
Звичайно, в умовах кризи, коли проявляється гостра нестача грошових коштів, купувати ресурси тільки своїми силами складно. Тут може допомогти бартерна система або спільне виробництво на умовах партнерства.
Приміром, багато девелоперські компанії мають у власності стратегічно грамотно розташовані землі, але через брак коштів і наявності інших ресурсів, вони обмежені у своїх можливостях і, відповідно, гальмують власний зріст. Може, варто спробувати поєднати ці ресурси і разом підняти економіку, а отже, і вага Росії в цілому?
Так про що ж думають інвестори в умовах кризи? Сподіваюся, що вони думають про те, яким буде майбутнє наших дітей завтра, так як про власний цьому ми не дбали і зараз пожинаємо не самі смачні плоди.
Наріне Саркісян,
Керуючий Партнер
Бізнес Бюро Нерухомості
Сайт Наріне Саркісян