Rainbow

Починалися заходи в Баку, а у вересні вони повторювалися в Москві, коли в столицю поверталися друзі і колеги з відпусток і гастролей. У ці дні про Магомаєве згадують багато близькі йому люди, в тому числі і композитор Ася Султанова.
Композитор Ася Султанова вперше побачила молодого співака Магомаєва в березні 1963 року на концерті в Колонному залі Будинку Союзу під час проведення декади культури і мистецтва Азербайджану. Вона згадує, що відразу зрозуміла, яким величезним талантом володіє 20-річний співак з Баку. Султанова написала для початківця виконавця пісні і, можна сказати, ввела в коло популярних тоді радянських композиторів. Справа в тому, що багато з них були її сусідами по Будинку композиторів, які перебувають у нинішньому Газетному провулку.
– У нашому будинку жили такі відомі радянські композитори як Оскар Фельцман, Арно Бабаджанян. Я зрозуміла, що Муслім –вже готовий співак з великими можливостями. На Всесоюзному радіо він зіграв на фортепіано “Весілля Фігаро”. Редактор сказала: “Вам зелена вулиця! Записуйте, що хочете”. Його популярність спалахнула як полум’я від іскри. Незрозуміло, як москвичі дізналися про його першому концерті в залі імені Петра Чайковського, але квитків не було. Мені він щедро запропонував два квитка. Він співав величезний репертуар – пісні, арії, російські романси… Я переконана, що за один день вся Москва і навіть країна були підкорені молодим співаком з Баку.
На першому виступі він відчував себе природно, хоча, звичайно, хвилювався перед першим виходом до московської публіці. Складалося враження, що ключі від будь-якої пісні були в його руках. Відчувалося, що він був закоханий у всі твори, які виконував. Є так звані жанрові артисти – комусь більше вдаються пісні, комусь романси. Мусліму відразу вдалося все. Я б назвала його рабом пісні…
– Він був рабом пісні, але при цьому і королем сцени…
– Він був гарний, але зовнішність на сцені – це дві-три хвилини сприйняття глядачів. Інше це вже те, що ти вмієш.
– Наскільки Магомаєв був азербайджанським композитором і співаком? Або всі його сприймали, насамперед, як артиста радянського?
– Я вже багато років живу в Москві, але коли мене запитують про те, до якого етносу належу, я відповідаю – бакінка. Таким був і Муслім Магомаєв – азербайджанцем і бакинцем. Навіть коли він розмовляв, у нього звучав приємний азербайджанський наліт. Чудово співав рідною мовою. Сльози навертаються на очі, коли слухаю в його виконанні пісню Гаджибекова “Без тебе”. На азербайджанському він чудово співав оперні арії. Але в теж час Муслім записав близько 600 творів на італійській мові. Я не знаю цієї мови, але мені здається, що він говорив і співав без акценту. Блискуче виконував пісні французькою.
– Яким Магомаєв був у житті?
– Він був скромною і доброю людиною і настільки віддана музиці, що поруч з ним могла бути тільки високо обдарована жінка, така як Тамара Синявська.
Олег Кушаты, “Вісник Кавказу”